Любіть дарунки, що з неба дані
Сама не знаю, що бажаю
Нема в моєму серці мрій
Дивлюсь на небо.
Ясне, Боже!
Як нарікати нам негоже
На подарунок твій!
Як дарував ти нам спочинок,
Під кроном листя у лісах?
Як тяжко рученьки творили !
Спочивай же в небесах!
Так ні, тебе ми задіваєм,
Не згодні з Словом ми твоїм
Як тяжко ти завжди вздихаєш,
Даруючи поміч творінням своїм.
Як можна тебе не любити?
Як можна плювать у лице?
Дарував ти нам волю, свободу.
Не вдячні тобі ми за це!
Чого ще потрібно народу?
Хіба не єдиний народ?
Хіба поділив ти на небі
Хто циган , а хто ефіоп?
Як можна тебе не любити?
Океани , моря і річки?
Вся живність у тих океанах!
Боже! Як вигадав дивність цю ти?
Як кожне оте створіння
Ми нищем діянням своїм?
Боже, дай зрозуміти :
Земля - наш єдиний дім.
Як можна її не любити?
Як можно її убивать?
Хоч не за себе хвилюйтесь,
Щоб було де внукам зростать!
Щоб було кому ще просити
І радувать божий уділ.
Усі розкаяні люди
За Землю дарують уклін!
2019-06-09 06:49:33
1
0