Глаза
Влад Антонів
Її глаза як ізумруди сіяючий на сонці. Її глаза як зелен сад у скляній оболонкі. У них виблискуеця все що видно і не видно, А що не видно розгляди і поцілуй у щічку.
2020-06-12 21:12:44
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Кузаня
"Її очі (глаза це російською) як смарагд (ізумруд теж з російської), що сяє (або смарагди, що сяють) на сонці. Знову ж " її очі - зелен сад у скляній оболонці. У них виблискує все, що видно і не видно. А що не видно, розглядай і цілуй у щічку". Тобто виходить, якщо правильно, то отак: Її очі як смарагд, що сяє на сонці. Її очі - зелен сад у скляній оболонці. У них виблискує все, що видно і не видно. А що не видно, розглядай і цілуй у щічку. Ще, я би рекомендувала знайти синоніми до слова "видно", адже воно повторюється три рази і трохи псує поезію. Як то кажуть "масло масляне".
Відповісти
2020-06-13 12:14:57
1
Влад Антонів
А тепер подивіться на милозвучність
Відповісти
2020-06-13 19:22:51
1
Інші вірші поета
Сон Смерть на фронті Напиши Життя
Інші поети
Ail
@ail_bookworm
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1385
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12361