Похоронний сонет
Marco Lori
Сумні акорди, порвана струна. Я не почую більш чужого крику. І перетвориться могила в ружу дику. І не побачиш ти вже як летить весна. Та сама, що її одного разу вмить побачив. До болі скутий сірий птах. Страждань безмежних потяг власний. Куди ж ти, брате, постривай. Не йди ж бо, рідний, в царство мертвих. Де хтось пустив політ життя. Де храми мук пізнати мусиш. Тобі ж не буде вороття. 10.05.2018
2018-05-10 09:08:22
6
0
Інші вірші поета
Мить
Інші поети
Hannah
@hananahQbanna
Nazar Pytsyk
@bez_talanta
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3469
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2096