Не прості зміни
Anni Teguila
Я стала сильною, розучилася плакати за когось. Перестала соромитися, почала бути гарнішою. Мені хочеться пробувати щось нове, виходить, тільки не одразу. Перестала дурити, почала не домовляти. І до людей я припинила звикати. Тепер коли хтось іде, я не сумую. Почала читати жанри, які раніше не розуміла. Коло спілкування змінила, забула навіть за кого та за що. Гроші почала накопичувати, і дітей почала любити. Говорити стала впевненою, не буваю розсіяною. Почала вивчати нову мову, хочу стати розумнішою. Перестала фарбуватися, залишилися люди точніші. І все це, лише за одних сказаних слів, не потрібних мені людей. 😉
2021-07-20 18:29:12
16
0
Інші вірші поета
Зрозуміти Дякую Осінні ноти Не хочу
Інші поети
Blili05
@Blili05
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1924
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11464