В краю тіней і вічних снів
Кого торкнусь я на цей раз?
Це не якась велика мета.
Це - лише шахматна дошка.

Я - частинка вічних снів:
Одна реальна – інша цифрова.
Прокралась моя душа
І ця ніч мене звела з світом в твоїх очах -
Ким я буду на цей раз?

  Крива усмішка на блідій шкірі змусила його усміхнутись, правда, лиш кутиком лівої частини губ. Високо підтягнувши шарф так, що лиш блиск очей виділявся між двох текстильних товарів, він відчув себе краще. Хоча краще - це не те слово, швидче звичніше. Такою він вже був людиною – відлюдькуватою. Його зупинка, і він вийшов вслід за нею, якщо йому не зраджувала пам'ять, то її звуть Ітітаекей. Вона працює в кафе де він часто сидить. Правда, познайомитись з нею він не насмілювався: боявся і соромився, а крім того (може пора назвати його ім'я?) Теадей мимоволі вплутався в павутину однієї жінки і, будучи на одинці розумів, що без неї буде важко і міняти щось (це слово він ненавидів використовувати в даному випадку) невідоме.покладатись на вдачу і своє вміння, як це зараз модно говорить – кадрити - не хотів, бо знав - провал йому гарантований. Сів він за звичний для себе стіл в кутку залу, біля вікна, пейзаж за яким відкривався на холодні осінні сутінки, що поволі накривали світ перед ним. Світ за склом, що розділяло теплий зал і холодний світ. Люди і тротуар під небом, кам'яний паркан, виконаний в невідомому йому стилі з багатьма заокругленими деталями... І холодна вода озера, в якій червоний диск бачив свого брата, а може й сестру-близнюка, в останнє на сьогодні. Завтра вони зустрінуться знову, як і він завтра знову прийде сюди, сяде на це ж місце, дістане телефон, одягне окуляри і буде читати, а може писати. Можливо дізнається щось цікаве в нескінечній павутині онлайн сайтів.
– Вам як завжди?
   Офіціант, знайомий йому як "Сука сусід" через свою "Рукопопість" і в повний ноль знань в тому, як робити ремонт, підійшов взяти замовлення. Взагалі вони були хорошими друзями, хоч Теадей і був німим з кислим лицем, яке було однак досить легко перетворити в добродушну усмішку. Отже "Суку сусіда" звали Цкейккае, але Теадей вирішив назвати його Цкей: мовляв, так простіше.
– Так, – тихо відповів клієнт.
   Думаєте, я вас обманув, сказавши що він німий? Ні. Він німий, але для всіх, окрім людей з якими він спілкується. Якщо ж і заговорить, то відмажеться, мов: " Я - німий - не можу нічим допомогти". Як би вам не було важко в це повірити, але він навіть носить з собою кілька десятків карточок з написами на двох мовах, хоча одного разу він не відмовив і допоміг сліпі червоноволосі дівчині.
    Так от, замовлення було простим: чай чорний зіалайксіннол, котлета по столичному (Ноємсінно), і попельничка. Його столик був в окремій кабінці, як і чотири інші на другому поверсі. У всіх була хороша витяжка, що дозволяло відвідувачам курити.