— Коханий, запросимо і твого брата на твоє день народження. Прийшов час для примирення, - запропонувала я, поправляючи волосся у дзеркалі.

- Не впевнений, що це хороша ідея, - відповів Максим, не відводячи погляду від ноутбука.

- Чому? Вам потрібно сісти та відверто поговорити один з одним, - я відсунула крісло та сіла йому на коліна.

Він сперся на спинку крісла та незадоволено поглянув на мене.

- Не хочу. Без нього спокійніше жити

Я погладила його по щоці та посміхнулася.

- Ти боїшся, що коли я побачу його в мене прокинуться старі почуття?

- Не говори маячні!

Максим злісно звів брови разом, скинув мене зі своїх колін та знову взявся за ноутбук.

- Але йому потрібно сказати про наше весілля. Він твій рідний брат. Ти не можеш викреслити його із свого життя, - наполягала я.

- Якщо хочеш подзвонити йому сама.  Тільки дай мені спокій, - роздратовано сказав він.

- Взагалі-то, ти почав зустрічатися з його колишньою дівчиною. Тобі б не помішало вибачитися.

Максим повернувся до мене та підняв очі вгору.

- Вибачитися? Ти у своєму розумі? Він зробив свій вибір, а я зробив свій.  Хоча, це ти мене звабила, - на обличчі з'явилася хитра посмішка.

- Звичайно! Я винна у вашій братерській війні. Дякую!

Я закотила очі та гнівно зітхнула. 

- Я більше не буду тебе благати про примирення з ним. Роби як хочеш. Але я йому подзвоню, щоб він завтра прийшов. 

- Як хочеш, - байдуже відповів Максим.

Його гордість завжди зашкалювала до максимальних показників. Він завжди говорить, що вибачаються лише дурні або невпевнені у собі люди, а він не з таких. Максим самовпевнений та вважає всі свої вчинки правильними. 

Надувши губи, я взяла телефон та написала повідомлення Давиду, що завтра ми чекаємо його на базі відпочинку. На моє здивування, він погодився.

Рік тому ми зустрічалися з ним. Чорнявий хлопець з голубими очима підкорив моє серце при першій зустрічі. Не пройшло і тижня, як ми вже були разом. Кохання з першого погляду, яке заполонило наші серця. Контроль над почуттями було втрачено. Мозок весь час перебував в коматозному стані. Почуття керували мною, що інколи було страшно. Я поводила себе, як наркоман, який живе заради дози. В моєму випадку, я жила ним. Його присутність була життєвонеобхідна. Рожева плівка кохання не спадала, навіть, попри його репутацію. Давид був улюбленцем дівчат, і ніколи не опускав пофліртувати. Навіть у моїй присутності. Але наші скандали закінчувалися черговим шансом та сліпою довірою. Я надіялася, що прийде час  і Давид зміниться, але цк була лише нездійсненна мрія наївної дівчини, яка безмежно кохала. На одній із вечірок, він зрадив мені. Пробачити було вище моїх сил, і я покинула його. Тим самим прирекла себе на вічні тортури. Давид оббивав пороги мого дому, стояв на колінах, просив дати йому шанс. Впевнював, що кохає мене. Але рана в серці була ще свіжа, і я не могла переступити через цей біль. Але згодом, після довгих роздумів, я вирішила дати йому останній шанс, але він вже був з іншою дівчиною. Помста - це був єдиний шанс розплатитися за страждання.  Я завзяла стосунки з його рідним братом, Максимом та непомітила, як сама себе заплутала у павутині любовного трикутника. Кохання до Давида не згасло. Я до сих пір, не розумію, як можна кохати людину,  не дивлячись на те, скільки болі від тобі приніс. Потай ми зустрічалися з  Давидом. Кохання поглинало нас з кожним разом все більше, але я не наважувалася поговорити з Максимом про наші стосунки з його братом. Всередині мене зупиняла невидима сила. Кінець кінців я дотягнула до того, що Максим зробив мені пропозицію. Не подумавши як слід, я погодилася. Можливо, не хотіла робити йому боляче, а, можливо, хотіла почати нове життя. Без Давида. Ось завтра, ми повинні всім друзям сказати про наші заручини. Тому присутність Давила була необхідною, щоб я нарешті розібралася в своїх стосунках та зробила кінцевий вибір. Я розуміла, що граюся з почуттями обох дорогих мені людей, і зі своїми також, але завтра потрібно ставити крапку в ції безгуздій грі. 

Я була шокована, коли побачити Давила в компанії  іншої дівчини.  В грудях відчула дикий біль та ревність, а потім мене охопила моторошна злість. Мені хотілося вирвати собі очі, щоб не  бачити цих любовних ласк. Максим був, навпаки, щасливий та, навіть, перекинувся з ним кількома словами. Давид не насмілювався дивитися мені в очі, а я не зводила від нього погляду.  Коли всі зібралися, Максим вирішив поділитися щастям.

- Друзі, мені потрібно вам щось сказати. Зовсім недавно я почав зустрічатися з чарівною дівчиною. Чесно, не думав, що вона покорить моє серце. Всі ви знаєте, що я досить холодний та стриманий чоловік. Так ось, кілька днів тому я зробив пропозицію, і вона відповіла " Так".

Максим підняв мою праву руку та показав каблучку, яка красувалася на моєму безіменному пальці. 

- Вітаємо, - в один голос прокричали друзі, тільки Давид стояв та лютим поглядом дивився на мене. Він зажав щелепу так, що були видно чіткі лінії його вилиць. Очі, як у скаженої собаки, яка готова розірвати жертву на дрібні шматки. Стакан, який він тримав у руці - впав на землю та уламки скла порозліталися по сторонах. Всі повернулися в його сторону та почали щось шепотіти між собою, поглядуючи на мене. 

- Вітаю, - крізь зуби сказав Давид, кинувши злісний погляд на свого брата. Довго не думаючи, він розвернувся та пішов. Всід за ним побігла його дівчина, яку він голосно послав. 

Максим стояв на хитро посміхався. Він був задоволений такою реакцією свого рідного брата. Тільки я відчувала себе бридкою та приниженою. Що ж я натворила? На очі навернулися сльози.

- Я зараз прийду, - прошепотіла я на вухо Максиму.

Не дочекавшись відповіді, я розвернулася та пішла вслід за Давидом. Через десять хвилин я знайшла його. Він сидів біля дерева та кидав шишки в землю. 

- Чому ти втік? - безглузде запитання, але я не знала з чого почати розмову. 

В повному відчаї він поглянув на мене. В його очах стояли сльози. Під ногами не стало землі. Було таке відчуття, ніби мене повільно розриває металічний кран на шматки. Я відчувала його біль кожною своєю клітиною.

- Так ось навіщо ти мене покликала, щоб розповісти, що ти виходиш заміж. А я думаю, чому ти останнім часом сама не своя. Могла би раніше мені про це сказати, щоб я не виглядав повним кретином. Ти обіцяла мені, що покинеш його. Обіцяла бути моєю.

- Так, я погодилася, але мене мучать сумніви. Я запросила тебе тільки для того, щоб розібратися у своїх почуттях та поставити крапку в цьому трикутнику, - виправдовувалася я.

- Навіщо ти знущаєшся з мене? Я не іграшка, а жива людина, у якого присутні почуття. Глибокі та щирі почуття.

- Я бачила твої почуття сьогодні. Як ти лапав та цілував цю свою красуню. Як ти взагалі посмів прийти сюди з черговою лялькою? Як можна довіритися тобі знову? Як зрозуміти, що тільки я тобі потрібна? Якщо ти весь час доводиш зворотнє. Слова та вчинки для тебе як дві паралелі. 

Біль пронизала моє, і так зранене серце, знову і знову. Кожен м'яз крутило від болі так, що хотілося збожеволіти. По щоках покотилися сльози. Великі гарячі сльози. Я підняла очі вгору, щоб зупинити ці кляті сльози, які текли безперестанку. 

Давид піднявся та підішов до мене. Взявши мою руку, він положив в область свого серця.

- Ось. Я весь твій! Тут. Послухай його. Воно не обманює.

Він міцно притискав мою руку до свого серця, яке виривалося назовні. 

- Так, я прийшов з дівчиною сьогодні, щоб не виглядати дурнем. Вона для мене нічого не означає. Тільки ти володарка мого серця. Ти, Єво! 

- Мені страшно довіритися тобі, - прошепотіла я. - Я боюсь чергового болю та зради. Максим ніколи не зробить мені боляче, а ти... Я невпевнена в тобі.

- Я все зрозумів, - він відпустив мою руку та відійшов на кілька кроків назад. - Я зникну з твого життя. Назавжди. Не зможу бачити вас разом. Вашу сімю, дітей... Надіюсь, що ти будеш щаслива. Але хочу щоб ти знала: я кохаю тебе, і завжди буду кохати тільки тебе. Прощавай, Єво!

По його щоці покотилася одна єдина сльоза. Він глибоко вдихнув, розвернувся та пішов. Дивлячись на те, як він віддаляється від мене, я зрозуміла одну річ. Який би страх не керував мною,  мої почуття до нього незмінні. Я кохаю його. Він моя доза на все життя.

- Давид, - крикнула я. 

Він зупинився та повернувся до мене. Я закрила рот рукою та почала ще більше плакати. Голубі очі проникали в душу, в саме серця, даючи зрозуміти, що без нього життя тратить сенс. Не зволікаючи, Давид підбіг до мене та торкнувся долонями моїх щік. Мене розривало на шматки. Тіло тремтіло так, ніби я отримала удар у тисячі вольт. Моя душа кричала про кохання до нього. Заставляла повірити в його покаяння та довіритися йому без всякого страху.  Минуле не можна змінити, а на майбутнє є надія.

- Скажи, що кохаєш мене. Скажи, що будеш моєю. Я не виживу без тебе, - благав він.

- Я кохаю тебе. Кохала і буду кохати тільки тебе. 

Довго не думаючи, його губи торкнулися моїх. Обнявши за шию, я міцніше притиснулася до нього. Пристрасть розгорілася. Нас поглинало палке почуття кохання. Давид притиснув мене до дерева та наполегливо цілував. Мені хотілося розчинитися в ньому до останньої краплі. Віддати всі свої почуття, що я відчуваю до нього. 

- Як я сумував за тобою, - прошепотів він, цілуючи мою шию.

- Я також сумувала, - глибоко дихаючи, відповіла я. - Але нам потрібно зупинитися. Це не місце для примирення.

- Ти права. Я вже втрачаю контроль над своїм тілом. 

Він торкнувся своїм чолом мого та поцілував в носик.

- Я кохаю тебе, крихітко моя.

- Мені завжди подобалося, як ти мене так називав, - посміхнувшись, я погладила його по щоці. Я дивилася на нього та розуміла, що він моя слабкість. Моє життя, моє повітря, моя цінність. 

- Сьогодні же скажу Максиму правду. 

- Ти впевнена?

- Так. Я хочу бути тільки з тобою. Моє серце вже зробило вибір, ще в той самий день, коли я вперше тебе зустріла. Я готова довіритися тобі знову, тільки не заставляй мене жаліти про свій вибір. Страх, що ти зрадиш мене знову доволить до шаленства. 

Давид погладив мене по волоссю.

- Повір, в мене було достатньо часу, щоб усвідомити свої помилки. Кожен день прокидався з думкою, що я покидьок, який не заслуговує такого кохання. Цю агонію я буду відчувати вічно. Навряд, чи перестану себе винити себе у твоїх стражданнях. 

- Ми вже сповна розплатилися за свої помилки, - сказала я, гладячи його колючу щоку.  - Ходімо! Потрібно все розтавити на свої місця.

Ми взялись за руки та повернулися до всіх.

- Ось ти де! А я тебе повсюди шукаю, - сказав Максим, підходячи до нас. Його погляд тут же впав на наші схрещені пальці.

- Що тут відбувається?

- Нам потрібно поговорити, - тихо сказала я, щоб не привертати зайвої уваги. 

Максим незрозуміло просканував поглядом Давида та силою забрав мою руку.

- Так, нам потрібно поговорити, - процідив крізь зуби він та потягнув мене в сторону. Він так міцно стинув мою руку, що я скривилася від болі. Давид, помітивши це, хотів щось сказати, але я подивилася на нього та помахала головою.

- Я сама, - прошепотіла я.

Ми відійшли на кілька десятків метрів. Зупинившись, Максим повернув мене до себе та зі злістю поглянув в мої очі.

- З яких пір ти зникаєш з моїм братом? Де ви були? І що це все означає? 

Його запитання сипалися, як сніг на головою, і я навіть не знала, з чого почати розмову. Мені так не хотілося робити йому  боляче, але термін придатності цього цирку, який я влаштувала - закінчився. 

Я зробила глибокий вдих та проковтнула комок, який стояв в горлі.

- Так, я була з ним та говорила про наші стосунки. Про тебе. Пробач, але так далі не може продовжуватися. Ти мені не байдужий, але... Кожен раз, коли я бачу Давида моя душа ридає за ним. Мені погано від думки, що я не можу бути з ним. Пробач, але це правда. Нам потрібно все відмінити. Я не можу бути з тобою та обманювати, знаючи, що кохаю іншого. Ти зробив все, щоб я забула цей біль, але мої почуття виявилися сильніші. Пробач мені за цю болючу правду. 

На очі навернулися сльози і я повернула голову вбік. Не могла дивитися йому в очі та бачити цей біль. Почувала себе зрадницею. Я нічим не краща за Давида. Нічим.

Максим взяв мене за плечі.

- Скажи, що ти пожартувала? Єво, скажи, що це брехня? - панічно говорив він.

- Ні. Це правда.  Пробач, треба було тобі раніше сказати.

- Раніше? У вас з ним щось було в цей момент, коли ми зустрічалися? 

Опустивши очі вниз я замовчала.

- Єво, підніми очі та подивись на мене! - стримуючи свої емоції, процідив Максим. 

Я винувато подивилася на нього. Не було сенсу заперечувати та виправдовуватися перед ним.

- Ах ти сука, - він вдарив мене по облиичі. 

- Не рухай мене, - сказала я, крізь сльози, тримаючись за щоку.  Біль пройшовся по всьому тілу.

Він схватив мене та почав трясти.

- Ти шлюха.

Знову удар, після якого я впала на землю та почула солений смак крові в роті. В цей момент підбіг Давид. Без слів, його кулак полетів у нижню щелепу свого брата. Взявши його за шкірки, Давид притиснув його до дерева.

- Це ти винний. Вліз в наше життя. Я ненавиджу тебе, - люто сказав Максим.

- Я? Ти збожеволів? Ти почав зустрічатися з Євою, знаючи, що я кохаю її. Ти мене зрадив, брат. Краще мовчи і йди геть, а то я тебе покалічу. 

Давид штовхнув його в сторону. Максим плюнув, розвернувся та пішов.  Не зволікаючи, Давид підійшов до мене та притиснув до себе. 

- Тихо, крихітко моя. Я поряд.

Він гладив мене по волоссі та шепотів на вухо заспокоюючі слова. Я слухала, як дико бється його серце. І цей стук мене запокоював. Через кілька хвилин, він підняв мене на ноги та ніжно повитирав мої сльози. Потім легко торкнувся мої губи, зз якої ще йшла кров. Закривши очі, він з болем простогнав.

- Я був готовий його покалічити. Незнаю, як мені вдалось зупинити свою лють, - сказав він.

- Я заслужила на це.

- Що? Щоб я такого більше не чув. Він знав, чим це закінчиться. За свій гріх потрібно платити. Він зрадив мене. Рідний брат. Знаєш, я більше не хочу говорити про нього. Ходімо! 

- Куди? - посміхнувшись, запитала я.

- В щасливе життя.

З посмішкою на обличчі, я простягнула йому руку. Щастя відчувати поряд рідне тепло, голом та аромат. Тільки зараз я зрозуміла, що ні час, ні інша людина, не допоможе забути справжнє кохання. Або пробачити та бути разом, або страждати все життя.