Я сиділа за ноутбуком та дивилася інтерв’ю зі своїм улюбленим фронтменом та ритм-гітаристом Даріо Сальваторе. Рік тому мене цікавила лише робота. Особисте життя було під забороною. Всьому вина — минулий досвід, який залишив слід на все життя. Інколи я задумувалася, чи колись ще відчую теплоту і ніжність у своєму серці. Напевно ні. Чесно кажучи, я цього не хотіла. При згадці про це почуття мене кидало в жар. Страх повністю паралізував підсвідомість, тому я трималася від хлопців якнайдалі. Друзі, які нічого не знали про минуле думали, що я лесбіянка. Смішно, але доказувати нічого не збиралася. В мене своє життя, свої правила та заборони. Але один вечір змінив моє життя. Я пам'ятаю, як прийшла з роботи та включила музичний канал. Якраз грав гурт "The Darksun", і я почула його ангельський голос. Хлопець зі світлим волоссям, очима кольору весняної трави та ідеальна посмішка. Я не могла відвести погляду. Його голос звучав не тільки в моїй голові, а й у самому серці. Хотілося слухати та дивитися на Даріо вічно.  Вже за декілька днів я знала про нього все, що можливо. Мене манила його зухвалість та зарозумілість. Його життя стало моїм життям. Я віртуально закохалася в людину, яку не знала. Вільні вечори, ночі та сни були присвячені йому. Я сходила з розуму, коли дивилася на нього. Збивалося дихання, коли бачила його посмішку. Скільки себе пам'ятаю, я любила вляпатися в історії. Але тут стався колапс, який був поза зоною контролю. Його образ як магніт притягував до себе та позбутися від нього неможливо.       На даний час я живу мрією, щоби побачити його, але концертів в Мадриді не було. Залишається тільки чекати. Чекати та надіятися, що вони приїдуть та прокручувати в голові майбутню зустріч.

 Я вимкнула інтерв’ю та відкрила їх офіційний сайт. Новина, яка знаходилася першою в стрічці, привела мене в шок.

"Вперше в Мадриді. Великий концерт рок гурту" The Darksun ". 2 червня в палаці Високий купол. Початок о 19:00".

 Я прочитала це декілька разів, поки мозок зумів обробити інформацію.

— Ура. Я дочекалася.

Я почала кричати та скакати по ліжку.

— Нарешті. Я побачу його.

Я до кінця не вірила, що це правда, тому ще раз прочитала для впевненості. Не тямивши себе від щастя, я тут же замовила два білети в VIP зону.

— Наомі, ми йдемо на концерт, — прокричала в трубку я своїй найкращій подрузі.

-  Ти чого кричиш? Який концерт? — обурилася Наомі.

— Не повіриш. Я ще сама не усвідомила. The Darksun приїжджають в Мадрид. Через два тижні концерт, і ти йдеш зі мною.

— Давай без мене. Я не фанат їхньої групи та Джеймс мене не відпустить.

Джеймс. Зовсім забула про нього.

— Я вже замовила білети. На рахунок Джеймса... Щось придумаємо.

Я схрестила пальці та закрила очі, в очікуванні відповіді.

— Перед фактом поставила? Чому в тебе така дурацька звичка робити, а потім запитувати.

— Ну куди я без тебе, — посміхнулася я.

— Добре, — здалася Наомі. — Завтра зустрінемось та поговоримо. Лягай спати, а то ще щось витвориш.

— І я тебе люблю.

Я знала, що вона не залишить мене одну, тому що для мене це важливо. Хоча підтримки в моєму захопленні не було. Вона говорила, що я несповна розуму та потрібно лікуватися, але мені було байдуже на її думку. В мене своя голова на плечах та я вже достатньо доросла, щоб розуміти, що відбувається. Всю ніч я не змогла заснути, все думала про нашу майбутню зустріч. Якби я хотіла, щоби він помітив мене та запросив на побачення. Можливо, я б йому сподобалася. Реальне життя з вигаданими думками. Так і живу вже останній рік. Віртуальний світ. Тільки там ми можемо бути разом.

*****

Зустрілися ми з Наомі в торговому центрі.

— Ну, і що це вчора було? Навіщо ти замовила білет мені? Ти ж знаєш, що Джеймс мене не відпустить, — злість ще не відпустила її, наоборот вона виглядала ще більше роздратованою.

— Чому не відпустить? Я поговорю з ним.

— Зараз не найкращий час. У нас і так натягнуті відносини. Сваримося за дрібниці. А тут ще один привід, — сказала Наомі, очікуючи, що я передумаю брати її з собою.

— Будь ласка. Мені ні з ким піти.

Мені здавалось, що я нагадувала маленького котика із мультфільму "Шрек".

— Не дивися так на мене. Це не допоможе, — огризнулася Наомі.

— Ти ж знаєш, як для мене це важливо. Я повинна його побачити, а сама... Мені важко одній.

Наомі важко вдихнула.

— Добре, — вона закрила очі. — Що буде те й буде. Надіюсь, ми не посваримося.

— Дякую. Ти найкраща у світі. Люблю тебе, — зі щирою посмішкою я обійняла її.

— Ходімо уже, — вона взяла мене під руку та ми побігли в перший магазин.

День видався дійсно важким. Я не могла нічого підібрати, все якесь одноманітне. До кожного образу щось не вистачало. Можливо, я сама до кінця не розуміла, що мені потрібно.

— Кетрін, що ти взагалі хочеш? Я втомилася слухати твоє незадоволення. Можливо, підеш у білизні. Тоді він тебе точно помітить, і не він один, — засміялася Наомі.

— Я була б не проти, але тільки Ріо. Інших мені не потрібно.

— Ой, починається. З тисячі? Кетрін, повернися з небес на землю. Не можна так. Ти зовсім з розуму зійшла. Це просто концерт від якого ми отримаємо задоволення, а ти особливо. Тому що побачиш свого кумира. КУМИРА. Розумієш? Нічого більше. Це у фільмі ви могли б бути разом, але не в реальному житті. Пробач, що кажу тобі це. Я твоя подруга та не можу дивитися, як ти руйнуєш своє життя.

— Наомі, не починай, — відмахнулася я. Менше всього хотілося слухати її нотації, коли голова забита зовсім іншим. Але Наомі не відступала та вирішила сказати все, що накипіло.

— Ей, подивись на мене, — вона взяла мене за руку. — Ти ж все розумієш, не маленька. Не живи ілюзією. Довкола тебе стільки хлопців, яким подобаєшся, а ти займаєшся дурницями. Потрібно влаштовувати своє життя, а не бігати за віртуальним коханням. Я, ні в якому разі, не бажаю тобі зла, просто хвилююся за тебе.

— Ти права. Добре, домовилися. Після концерту я повернуся в реальне життя.

— Обіцяєш мені?

— Так.

Я була готова сказати все, що завгодно, лиш би закінчити цю безглузду розмову.

— Зайдемо ще в цей магазин. Впевнена, що тут є те, що мені потрібно.

Дива існують. Я знайшла ідеальний комбінезон жовтого кольору. Корсет на бретельках з глибоким вирізом та широкими штанами, довжиною до кісточки ноги. Його доповнювали чорні лодочки.

Відмітивши наші покупки, ми пішли додому. Я так втомилася, що сил не було навіть роздягнутися. Пролежавши трішки в ліжку, я все ж таки вирішила прийняти ванну. Потрібно було якось розслабитися. Я лежала у теплій ванні, яка була покрита піною до самих країв та слухала їх пісні. Легкий аромат ваніліну врізався в мої нюхові рецептори. Кожне слово із пісні проникало прямо в душу. Я ніби переживала кожен момент разом з Даріо. Мені завжди було цікаво як такий ловелас пише пісні про кохання, в повному нерозумінні, що це таке. Але коли я детальніше з ними познайомилася, то дізналася, що текст пише Марк – гітарист, а Даріо – лише виконавець цих глибоких слів. Він або ідеальний актор. Або в його душі приховується щось незвичайне. Глибоке та тепле, і чомусь з якоїсь причини Ріо не відпускає ці почуття назовні. Закривши очі, я уявила його у своїх обіймах, але слова Наомі увірвалися в мою голову. Вона цілком права. Скільки часу я живу мріями про нього, нічого не помічаючи довкола себе. Життя це стоїть на місці. Ми ніколи не будемо разом. Ніколи. Я закрила очі. Знову... Знову думаю про те, щоб бути поряд з ним. Що зі мною діється? Немов зомбі йду за своїм повелителем. Віртуальне кохання. Моя душа потребувала кохання. Реального я не могла їй дати, і вона вибрала другий шлях, щоби знову відчути себе живою. Кетрін. Потрібно зупинитись. Подумки я пообіцяла собі, що після концерту забуду його раз і назавжди. Вдихнувши аромат ваніліну, я продовжила насолоджуватися музикою.

*****

Даріо Сальваторе. Репетиція гурту "The Darksun".

— Після концерту буде наступна жертва, а Ріо? — підколов Фін, барабанщик.

— Звичайно. Я звичкам не зраджую. Друже, ти б теж спробував, а то плітки ходять, що ти гей, — звернувся Ріо до свого найкращого друга, за сумісництвом гітариста гурту, Марка.

— Ні. Це не про мене. Навіщо використовувати дівчат та робити їм боляче. Це вмієш робити тільки ти. На рахунок пліток — мені наплювати.

— Вони знають на що йдуть. Тільки секс, і до побачення. Мені добре, та їм добре. Всі щасливі. Не переживай.

Ріо поплескав Марка по плечі.

— Прийде час і ти зрозумієш, що трахати всіх підряд не єдине, що потрібно в житті. З часом  тобі захочеться більшого, а хто буде тобі довіряти? Тільки я, — голосно розсміявся Марк.

— Що? Фін, ти чув? Про кохання заговорив. Тобі нагадати наслідки твого, так званого кохання? А? Не чую.

Марк невпевнено помахав головою.

— І я так думаю. Кохання! — обурився Даріо. — Вони не заслуговують цих почуттів. Секс. Жорстокий секс. Все. Потім викинути як непотрібну ляльку.

— Ой, Ріо, не всі такі, — втрутився в розмову бас-гітарист, Давид.

— Ах так. Ребека. Ідеальна дівчина. Бережи її, щоб не перетворилася на таких як всі. Якби мене хоча б одна дівчина відшила та вдарила по цій пиці, — він показав пальцем на свою щоку. — Можливо, я б задумався, що існують ще нормальні дівчата. А так...  Їм тільки дай зелене світло. Вони будуть догоджати тобі доти, поки ти їх не зупиниш.

Ріо сів на крісло та закрив очі. На його обличчі з'явилася легка посмішка.

— Попробуй не пропонувати сексуальних послуг? Можливо, знайдеться парочка нормальних, — сказав Марк.

— І провести ніч даремно? — Даріо звів брови. — Ні. Мене таке не влаштовує.

— Так завжди. Вони не винні, що не можуть встояти перед твоїм шармом. Тут є і твоя провина.

— В чому? — він округлив свої зелені очі. — У них своя голова на плечах та вибір. Я не заставляю їх трахатися зі мною.

— Даремно тобі щось пояснювати. Завжди самовпевнений у своїх вчинках, — відповів Марк, махнувши рукою.

— Так. Я завжди правий, — з гордістю сказав Ріо.

Марк закотив очі.

— Коли ти закохаєшся по-справжньому, тоді я послухаю твої міркування. Подивимося, де буде твоя самовпевненість.

— Не хвилюйся. Я здатен контролювати свої емоції та почуття до людей, — впевнено відповів Ріо.

— Ну-ну.

— Так, вистачить. Ми прийшли сюди репетирувати чи слухати те, як ви сперечаєтеся один з одним, — підвищеним тоном сказав Фін.

— Починаємо.

Даріо навіть не уявляв, що приготувала йому доля. Що зовсім скоро свої міркування та принципи залишить далеко у минулому.