Розділ 3
Поскільки з мене користі як з козла молока , то я сподівалася на своє звільнення. Я знала , що просто так від мене не відчепляться, тож розраховувала на якесь покарання . Та відпускати пан Бжурден катигорично відмовлявся . Та в нього були на мене інші плани... Тепер я помічниця " письменних" рабів .
Вдень я виконувала їхні забаганки на , які вистачало сили , а вночі мене вчили читати і писати , щоб в подальшому я змогла теж друкувати твори... В мене не було іншого вибіру.
Так тривало два роки. Я старалася. Дуже старалася. Мені подобалося писати твори про науку, фантазувати, шукати якусь інформацію, вчитися. Мої твори ставали дуже популярними. Бжедену давали багато премій за них , а " Амеба зелена" навіть стала книгою року всіє "планети Вода"- такого успіху ще жодна з " його " книг не мала.
Мене перевели в головний офіс, де видавалися найвидатніші витвори мистецтва. Саме приміщення було величезним. Більшу частину площі займала бібліотека. Працювало там, не повірити, але всього два чоловіка.Пан Біл та Пан Кльор. Я стала третьою. Перший ставився до мене в сто раз раз гірше чим до медузи, це не в образу їй сказано. Перший рік він окрім слова "відстань" мені нічого не говорив. Не допускав ні на крок до свого письма. Навіть і не дивився в мій бік. Я дуже через це непокоїлася, бо була великою шанувальницею його таланту. А Кльор це найпозитивніша людина, яку я знала. Він говорив щоб я не звпжала на того дутика, бо він завжди такий. А зараз працює над якоюсь важливою справою, але Бжедену цього знати не потрібно. Через півроку я вже знала всі деталі важливої справи, головна мета якої скасування рабства...
Вдень я виконувала їхні забаганки на , які вистачало сили , а вночі мене вчили читати і писати , щоб в подальшому я змогла теж друкувати твори... В мене не було іншого вибіру.
Так тривало два роки. Я старалася. Дуже старалася. Мені подобалося писати твори про науку, фантазувати, шукати якусь інформацію, вчитися. Мої твори ставали дуже популярними. Бжедену давали багато премій за них , а " Амеба зелена" навіть стала книгою року всіє "планети Вода"- такого успіху ще жодна з " його " книг не мала.
Мене перевели в головний офіс, де видавалися найвидатніші витвори мистецтва. Саме приміщення було величезним. Більшу частину площі займала бібліотека. Працювало там, не повірити, але всього два чоловіка.Пан Біл та Пан Кльор. Я стала третьою. Перший ставився до мене в сто раз раз гірше чим до медузи, це не в образу їй сказано. Перший рік він окрім слова "відстань" мені нічого не говорив. Не допускав ні на крок до свого письма. Навіть і не дивився в мій бік. Я дуже через це непокоїлася, бо була великою шанувальницею його таланту. А Кльор це найпозитивніша людина, яку я знала. Він говорив щоб я не звпжала на того дутика, бо він завжди такий. А зараз працює над якоюсь важливою справою, але Бжедену цього знати не потрібно. Через півроку я вже знала всі деталі важливої справи, головна мета якої скасування рабства...
Коментарі