Гості життя

Sashas_7602_

Усі Ми гості на цім світі... Погостюймо і підемо, все тут залишимо і зовсім нічого з собою не візьмемо... Ох як і не хочеться звідси йти, хотілося б залишитись тут на завжди... Життя тут таке прекрасне тільки лиш живи й все та всіх люби, але на жаль Ми тут не назавжди... Якщо так мало жити в цьому житті і потім піти у інший світ, у вічне життя, то навіщо Ми взагалі сюди приходимо...? Але ні...! Все-таки ціль приходу сюди є.! Хтось збудує тут, щось навіки... Хтось залишить пам'ять про себе та свої добрі вчинки назавжди ... Життя нас, в гості запросило і кожного по-різному пригостило... Комусь дало щастя і любов... Комусь славу і величність. Комусь гроші і влада... А комусь і біль та горе... Бідність та нездатність... Комусь святість, а комусь і грішність... Мабуть, залежить це від того хто сюди в гості прийшов... Бо не кожен гість заслуговує на увагу та любов... Кожному гостю життя дає свою долю... І кожен йде дорогою, яка обрана Господом-Богом... Хтось до кінця дійде, а хтось на іншу дорогу зійде, але з цього життя у вічність кожен з нас піде... Усі Ми гості на цім світі... Не забувайте Ви про це...! Все, що зараз є у нас тимчасово, бо інше життя чикає на нас, ... Тому живіть поки ще є життєвий час...!

2020-05-22 20:38:14

3

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12536

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2206