Гості життя
Усі Ми гості на цім світі... Погостюймо і підемо, все тут залишимо і зовсім нічого з собою не візьмемо... Ох як і не хочеться звідси йти, хотілося б залишитись тут на завжди... Життя тут таке прекрасне тільки лиш живи й все та всіх люби, але на жаль Ми тут не назавжди... Якщо так мало жити в цьому житті і потім піти у інший світ, у вічне життя, то навіщо Ми взагалі сюди приходимо...? Але ні...! Все-таки ціль приходу сюди є.! Хтось збудує тут, щось навіки... Хтось залишить пам'ять про себе та свої добрі вчинки назавжди ... Життя нас, в гості запросило і кожного по-різному пригостило... Комусь дало щастя і любов... Комусь славу і величність. Комусь гроші і влада... А комусь і біль та горе... Бідність та нездатність... Комусь святість, а комусь і грішність... Мабуть, залежить це від того хто сюди в гості прийшов... Бо не кожен гість заслуговує на увагу та любов... Кожному гостю життя дає свою долю... І кожен йде дорогою, яка обрана Господом-Богом... Хтось до кінця дійде, а хтось на іншу дорогу зійде, але з цього життя у вічність кожен з нас піде... Усі Ми гості на цім світі... Не забувайте Ви про це...! Все, що зараз є у нас тимчасово, бо інше життя чикає на нас, ... Тому живіть поки ще є життєвий час...!
2020-05-22 20:38:14
3
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3103
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1771