Вірш
Коли серце від болю кричить,
Думки рвуться на волю,
Душа ніби собака ричить
І біжить по чорному полю.
Коли очі стають сумними,
Руки німіють від втоми
І дні здаються дурними
Та й рідних немає удома.
Ти згадай про свою любов,
Яка чекає тебе завжди,
Якій не потрібно розмов
І з нею говориш на "ти".
Прийме тебе і приголубить,
І любитиме щиро та вічно
Серце твоє не погубить,
З ним ти ділитимеш ліжко .
Він точно твій, навіки
Хоча не ідеальний,
Так, він не дарує квіти
За те більш реальний.
Думаю, ти здогадалась
Що це все не проста,
І щоб ти не вагалась,
Люби лише свого кота.
2018-11-29 09:21:54
6
0