A Big Lying

Sallma890

I want to leave my art behind Because I want make a suicide I can hear my inner voice Which say that I have no chioce I can hear as death is whispers I can feel it's cold kisses I can feel it's so near I not belive that it is real My art... My voice... Sorry but I didn't have no chiose... My screams... My crying... All my life was a big lying... All my hope is gone I don't know when it's all began But now my heart is broken And it's don't mend these fuckind talking I can hear as death is whispers I can feel it's cold kisses I can feel it's so near I not belive that it is real My art... My voice... Sorry but I didn't have no chiose... My screams... My crying... All my life was a big lying...

2019-03-15 18:01:38

Інші вірші поета

Miss for you Empty melody i can't accept myself

Інші поети

Анастасия Лукьященко

@luka_anastasiia

Serg Leon

@Serg_Leon

Red

@R_e_d_

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16335

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11957