Твоя могилка із спогадами
- Хах невже я тут? Невже моє серце наважилось сюди з'явитись? Ти знаєш до останнього не вірила , що це сталось. До останнього часу не вірила , що це сталося. Зараз я стою над твоєю могилою зі сльозами на очах...і дуже чітко пам'ятаю твоє тіло...твої очі...я пам'ятаю тебе і мені настільки погано без тебе. Ти була символом , того , що я більше не повернуся у те страшне місце. Ти була моїм , щось більше ніж другом...ти була для нас усіх більше ніж другом. Кожну хвилину я згадую твоє миттєвий зникнення. Ти пішла фактично на моїх руках...а я нічого з цим не вдіяла і я зробила би все , щоб ти повернулась. Невже ти посміла залишити мене одну. Мені зараз так тяжко. Кожного ранку я прокидаюсь і надіюсь що я вийду на ганок , а ти сидиш у кріслі і чекаєш доки я вийду. Але більше мене ніхто не чекає дім порожній. Я боюсь самотності так як напевно боялась ти. Надіюсь там тобі буде краще. Я дуже вдячна тобі за всі пережиті разом роки. Дякую , що не давала мені знову туди потрапити. Мало не лишившись життя у лікарні я зрозуміла , що життя без тебе набагато болючіше ніж те. Знай тебе у нашому житті ніхто не замінить буде , ще багато таких , але такої особливої , як ти ніколи...вибач , що я така нехороша забула про твоє день народження. З пройденим день народження тебе моя маленька принцеса...
2022-10-25 19:20:05
14
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
😭Це дуже емоційно й прекрасно!!!
Відповісти
2022-10-25 20:43:31
1
S_V1
Відповісти
2022-10-26 04:47:38
1
Морок Неферат
@S_V1 ти там тримайся, принцеса. Бо бачу щось дуже емоційна стала.
Відповісти
2024-09-11 01:13:37
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12108
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9084