Твоя могилка із спогадами

S_V1

- Хах невже я тут? Невже моє серце наважилось сюди з'явитись? Ти знаєш до останнього не вірила , що це сталось. До останнього часу не вірила , що це сталося. Зараз я стою над твоєю могилою зі сльозами на очах...і дуже чітко пам'ятаю твоє тіло...твої очі...я пам'ятаю тебе і мені настільки погано без тебе. Ти була символом , того , що я більше не повернуся у те страшне місце. Ти була моїм , щось більше ніж другом...ти була для нас усіх більше ніж другом. Кожну хвилину я згадую твоє миттєвий зникнення. Ти пішла фактично на моїх руках...а я нічого з цим не вдіяла і я зробила би все , щоб ти повернулась. Невже ти посміла залишити мене одну. Мені зараз так тяжко. Кожного ранку я прокидаюсь і надіюсь що я вийду на ганок , а ти сидиш у кріслі і чекаєш доки я вийду. Але більше мене ніхто не чекає дім порожній. Я боюсь самотності так як напевно боялась ти. Надіюсь там тобі буде краще. Я дуже вдячна тобі за всі пережиті разом роки. Дякую , що не давала мені знову туди потрапити. Мало не лишившись життя у лікарні я зрозуміла , що життя без тебе набагато болючіше ніж те. Знай тебе у нашому житті ніхто не замінить буде , ще багато таких , але такої особливої , як ти ніколи...вибач , що я така нехороша забула про твоє день народження. З пройденим день народження тебе моя маленька принцеса...

2022-10-25 19:20:05

14

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Сандра Мей

😭Це дуже емоційно й прекрасно!!!

Відповісти

2022-10-25 20:43:31

1

S_V1

@Сандра Мей дякую...

Відповісти

2022-10-26 04:47:38

1

Морок Неферат

@S_V1 ти там тримайся, принцеса. Бо бачу щось дуже емоційна стала.

Відповісти

2024-09-11 01:13:37

1

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1218

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1769