Передумова

Буденність у королівствах минає з проблемами, що накопилися за ці кілька років. Вони руйнують спадщину предків, які дали своїм дітям землі та маєтки. Рік у рік світ стає недбалішим. А його господарі – злими та заздрісними.

***

Спадкоємцю престолу величного королівства Келії для коронації зробили особливу корону з надзвичайно міцної сталі, кольору лагуни, яка була аквамаринового кольору. Одягнувши її, він промовив присягу: ‘’ Ніхто не заволодіє Келією мого батька, його батька і його батьків! Ані Богиня, ані Демон, ані Лис! ‘’ За кілька місяців і в королівстві Рейладі відбулася коронація, де король отримав скіпетр, кольору перламутрового піску, і також склав присягу.

Десять років ці королівства не ворогували між собою. Але мир не вічний, особливо якщо це стосується влади та збагачення. Король Рейладі зажадав корону лагуни, яка є святою на землях Келії. Хоча скіпетр теж святий, але на менш привабливих землях Рейладі, які здавалися їхньому королю пусткою.

В народі казали, що це морський Демон полонив розум Елеазара – короля Рейладі. Той піддався спокусі чужого щастя, величі й розкоші. Ці 3 риси ніяк не мали заволодіти розумом правителя. Але лише мудрий може легко відмовлятися від будь-чого, що зруйнує віру народу в нього.

Частина 1

Демон не мав лусок, як у змій, чи плавців, як у морських ссавців. Він був з водного каменю, що ніколи не висохне під сонцем, навіть якщо лагуна відступить від берегів королівств. Його прозвали Мордом, якого не можливо замордувати чи вбити – ці речі він робить.

Його створила Періс – Богиня гармонії та миру, яка побачила у людстві хитрість і любов. Вона передала ці особливості Морду, який замкнений у власній писі під водою, що захищає людство. Цим захистом і є любов. Але інколи навіть вона не рятує розум і душу людини. Тому Богиня зробила так, щоб пиха виповзала на поверхню, коли любов вже не має сили для боротьби… Періс вважала, що так людство збагне, що гріхи караються, але про милосердя вона теж нагадала. Народ був щасливий, проте не вдячний. Всі навколо обговорювали, що не варто вірити в Богів і тоді кари не буде. Цим вона спровокувала конфлікти у вірі й політиці, де кожен почав шукати місце під сонцем. Але Богиня була дуже милосердна, тому роками прощала людству. Аж допоки Морд не виріс.

Проведені десятиліття в замкненій печері збагатили його не лише розмірами й силами, але й і обманом, завдяки якому він змовився із Лисом, тобто людством, яке можна переманити на свій бік.

Після коронації Брандона – короля Келії, Морд помітив, що вічний мир його більше не пожиратиме завдяки Елеазару. Той був заздрісний і достатньо владний, аби вбити свого батька і посісти трон. В день його смерті, Елеазар звелів підготувати коронацію, що відбулася після поховання. Він наказав своїм слугам знайти камінь, кольору батькових очей, який нагадуватиме, чий він син. Проте люди говорили зовсім інше: ‘’ Цей камінь вказує на те, як Елеазар здобув владу ‘’. Ці слова були правдиві. Але теперішній король не стратив тих осіб за такі безбожні вигуки. Він дозволив ширитися цим пліткам, які дійшли аж до вух Брандона. Правитель Келії засумнівався у подальшому мирі. Тому секретно влаштовував засідання, на яких постійно згадував про воєнну підготовку.

Поки келійці готувалися до оборонної позиції, Морд виграв першу битву, звабивши короля Рейладі та підбуривши Брандона. Спочатку він виконав бажання Елеазара, подарувавши камінь. Його знайшов звичайний рибалка, який після риболовлі вирушив до ринку, де віддав його одному з радників Елеазара. Камінь був жахливий. Ані зиску, ані блиску від нього не отримаєш. Лише бруд фіолетового відтінку – колір батькових очей, який не пасував ні до чого, окрім перламутрового скіпетра. Саме до нього король прикріпив подарунок Морда. Таким чином він напряму підтримував зв’язок з Елеазаром, який постійно тримав у руках скіпетр. Морд поступово заволодів тілом, душею і розумом короля Рейладі.

Коли на черговій нараді правитель Келії згадав про військо і як йде підготовка, його правиця запропонувала кращий варіант, як позбутися сумнівів щодо вірності Елеазара. Під час річниці миру Брандон влаштував святкування на честь король Елеазара і запросив його у свій палац. Оскільки Елеазар взнав про підготовку до війни від Морда, він взяв із собою 10 000 військо. Коли король став табором за кілька миль від палацу, від Брандона прибув гонець із посланням. Там йшлося: ‘’ Чого це ти став за кілька миль від мене? Приїжджати можеш зараз, може на вечерю встигнеш‘’. Відповідь від Елеазара не забарилася: ‘’Я прийму запрошення на вечерю, якщо дозволиш із собою взяти 600 гвардійців’’. Той дозволив. На цьому їхній діалог закінчився. А решта війська правителя Рейладі залишилося у таборі на ночівлю. Їх попередили лише про одне: якщо наш король(Елеазар) не повернеться до світанку, то нападайте.

Правитель Рейладі прибув до палацу. Там накрили пишний стіл. Грали музики, танцювали панночки, а акробати розважали публіку, королівську сім’ю, що сиділа за окремим столом. Брандон волів сидіти за невеликим столом зі своїм гостем. Він пропонував йому наїдки, вино, жінок, бо це святкування було на честь Елеазара, завдяки якому мир непорушний. Той зрозумів, що він такого короля не варто чекати зла чи підстави, тому піддавався спокусі та дозволив своїм 600 гвардійцям теж розслабитися. Біля світанку свято завершилося і гості рушили додому. Коли вони наближалися до табору, прапороносці рушили вперед, адже побачили завісу диму. Повернувшись за кілька хвилин, Елеазар отетерів на місці. Він рвонув до спаленого табору. Побачив безліч пустих скринь біля кожного спаленого намету і жодного свого воїна. За кілька метрів від табору, на горбі, стояв Брандон зі своїм 10- ти тисячним військом і ще 9 400 військом Елеазара.

Морд обрав Брандона, тому що той не може опиратися більшій силі – страху. Хоча він не мав пихи, заздрості, але страх в нього був шаленіший, аніж гнів, через який віддав всі кошти королівської скарбниці тим 9 400 воїнам, запропонувавши вибір між життям і щоденними муками. Таким чином Морд обіграв Лиса, хоча той хитрий і, як вивірка, всюди пропхає свого носа. Він полонив Елеазара у заздрощах, через які той ночами не спав. Його народ щодня обговорював пропозиції щодо того, як скинути нездару-правителя з трону. А Брандона морський Демон використовував як маріонетку для контролю над суспільством, яке вважало, що він врятував люд від злиднів.

Частина 2

Через деякий час Морд знудився керувати Лисом і захотів підкорити ще й Богиню Періс. Але зараз в нього ще мало сил для цього. Проте його тіло вже набуло подоби Бога із людськими характеристиками. Руки стали більшими, ноги змогли його підняти з глибини, в якій він був замкнений десятиліттями. Його хвіст, вкритий фіолетовим брудом, став довгою скелею, такою неприступною, що люди почали боятися виходити в лагуну. На обличчі з’явилося одне око. Це була нагорода за підкорення Лиса. Він міг вільно пересуватися глибинами лагуни. І щодня збільшувався. Через такі розміри йому стало тісно в самій лагуні, тому Морд покинув її. Що йому вже з тих 2-х підкорених королівств?

Морський Демон знайшов нове місце, яке захотів підкорити. Це були порти та невеликі поселення. Але туди прибуває велика кількість іноземців, тому це чудова нагода поласувати страхом. Цього разу у лагуні було достатньо місця для його величезних розмірів. Люди там були вже не такі наївні, як Лис Келії та Рейладі. Морду не вдалося звабити когось своїм брудним фіолетовим камінчиком, адже до них дійшли чутки про королів Елеазара і Брандона.

Кілька місяців роботи, пошуку жертви, а результату не було. ‘’ Невже я ще настільки слабкий, щоб звабити це нещастя? ‘’ – думав Морд. Його лють вирувала у лагуні. Він всіляко намагався їх налякати штормами, грозами, смертями, але нічого не вдалося. Люди були байдужими до цих звичних їм речей. Тож Морд вернувся у тісну лагуну своїх підкорених королівств. Там він провів кілька років, накопичуючи сили, але він не збільшувався і не мав де діти свою силу.

В один день королю Брандону приснився сон, де його кличе Періс. Вона з’явилася йому у світлій сукні, в неї приємно пахли коси й руки, якими вона торкалася обличчя короля. Цей сон був для нього, як сповідь. Він каявся в гріхах і просив прихистку у Богині. Вона йому не відповіла і просто зникла. Король довго пам’ятав цей сон. Довго не розказував його радникам і своїй дружині. Але з часом він почав молитися, просити навколішки Богиню Періс про порятунок. Він днями не виходив зі своїх покоїв. Зачинився у найвищій кімнаті свого палацу, де його не зможе дістати Морд.

Морський Демон настільки розгнівався, що затопив все навкруги до порогу палацу, аби того налякати. Морд чув, як Брандон молиться за себе і своїх підданих. Ця молитва гризла його зсередини, обпікала око, яке він здобув. Але він знайшов спосіб позбавитися короля назавжди. На жаль, його кімната були не настільки високо. Морд втопив його у власних покоях, коли той молився. Король побачив хвилю, що насувалася прямо на нього і зневірився у силі того, кому щойно молився.

Демон зібрав тони води, висушив інші лагуни, тому не міг повернути ту воду назад. Він втратив частину своєї сили, яка вбила майже половина Лису королівства Келії. Він не мав де почерпати сили, навіть інші лагуни не були наповнені водою, якою він міг би добратися до інших Лисів.

Однак його лють все-таки склала план. Всі свої сили він витратив на залякування Лису королівства Рейладі. Але люди помітили, що могутність Демона стухла, тому знаходилося все більше прибічників, які почали знову вірити в Богиню Періс. Тому, що це вона подарувала людям надію і своє милосердя, показавши яким насправді є Морд. Його безпорадність і малий розмір повернулися до початкової форми. Велетенські сірі руки відвалилися, його око осліпло, але ноги залишилися. Весь народ Рейладі спекався морського Демона, який залишив лише один слід, свій відбиток у сухій лагуні – безліч брудних фіолетових камінців, які сипалися з його хвоста при спробі врятувати свої сили.

Але кого людство не врахувало, так це – Елеазара. Він став більш черствим, його шкіра набула хворобливого блідого відтінку, а волосся стало кольору молока. На вигляд він був огидним, але його душа і розум були ще огиднішими.

Частина 3

Король Келії мертвий. Його корона розбита на друзки, навіть попри те, що була створена з найміцнішого металу. Мир тримався не на взаємній вигоді чи печатці на папері, він тривав десятиліттями завдяки аквамариновій короні та перламутровому скіпетру. Але тепер залишився лише один елемент миру, який навіки лишиться в руках Морда. Навіть якщо він покинув королівства, він повернеться, коли матиме достатньо сил.

Коли вода відступила, затопивши піски лагуни, Келію захопив Елеазар. Він демонстративно прикріпив друзки розбитої корони миру собі на скіпетр. Цим він нагадував підданим, що тепер в них новий король, нова династія, нова королівська сім’я. А його сім’я була такою ж злобною, жорстокою і заздрісною, як і її творець. Через заздрощі багаті купці, вельможі та дворяни позбулися цього статусу, адже не могли жити у постійних переслідуваннях і підвищених податках.

За кілька днів правління об’єднаними королівствами, Лис почав знову проявляти своє невдоволення. Почалися сварки. Люди гнітили один одного образами, лайкою і підлою поведінкою, адже вижити по інакшому вони просто не могли.

Морд чув їхні сварки, чув на власні вуха і ніс. Вони тхнули ненавистю. Звуки криків, галасу на дворі манили його до себе, закликаючи повернутися.

Тоді він був у порту, де смакував зневірою, коли лагуна більше не обдаровувала рибою селян. Був біля лісу, де поселення почало жити в брехні через помсту, яку вчинили дорослі люди, що втратили їжу через лева. Навідав затоку, де моряки продавали у рабство людей, корабель яких перевернувся у злих водах. Розчарування, зрада, плітки, злість – все, що носить негатив додавало сил Морду. Він виріс до колосальних розмірів. Тепер він спав не у лагуні, а на суші, де гори, ліси, поля та будинки людей страждали від його ваги та влади, що ніколи не матимуть кінця. Але ненавистю і помстою він ще жодного разу не насолоджувався.

Два, колись підкорені ним королівства, вже втретє манять до себе. Але він вперше завагався, бо минулого разу втратив усю свою владу через Келію і Рейладі. Проте він має бути там. Його руки, ноги хотіли бути на тих землях. Він почав бачити чіткіше, адже з цим негативом, який ніс у світ, він відновив сили та здобув друге око. Воно було такого ж кольору, як камінці на його хвості, який тепер не може зрівнятися із розмірами самого Морда. Його хвіст був довший, аніж висота морського Демона. І він тепер мав мільйони тих камінців, аби тримати на контролі всі душі тих, хто проявляє злі наміри.

Ненависть і помста кличуть Морда. Два королівства чекають на нього. Він не міг опиратися більшій силі чи владі. Крізь спокійну насолоду він чув образи дітей, бійки, плач, стогін. Через все це скочив і заричав, як пантера, розмахуючи руками, які трощили ліси та гори. А його ноги топтали землю. Вони вирили прірву, в яку Морд міг ричати так, ніби він сама боїться чогось.

Раптом він зупинився, щоб віддихатися. Його ніздрі розширялися все більше, щоб заспокоїти хіть. Його покрив почав набувати фіолетового відтінку, що світився крізь щілини водного каменя. Він знову ричав, але в цей раз востаннє, бо занурився у воду, яка приведе його до Елеазара.

Цей рик почула Богиня. Вона майже втратила владу у цьому світі. Не могла врятувати навіть дітей, які починали безглузду сварку. Навколо кожної людину було зло, зло і ще раз зло. Він них тхнуло ним на сотні кілометрів. Через цей сморід вона не могла пробратися до розуму людини.

Морд вже наблизився до Келії та Рейладі. Він підпливав до лагуни, де виріс вперше. Дивився на те місце, де вперше знайшов жертву. Згадував свої перші відчуття, які подарував йому Елеазар. Його очі, що були розташовані паралельно до землі. Вони бачили Лиса на берегу, що жадав бійки. Він їх не сполохав, а занурився глибше. Риючи собі печеру під королівствами, він зможе в ній вічно спати, насолоджуючись близькістю до ненависті, помсти і нового гріха – розпусти.

***

Богиня Періс нічого не могла вдіяти, хоча Демон спить і не прокидається. Її існування стало нікчемним, бо втратило сенс. Більшість розповідей про її красу, відданість та хороші наміри можна легко забути. Народи вважають Періс не Богинею, а хаосом, з якого був створений світ. А її постать в книгах та вірі можна перекреслити, бо насправді вона породила розбрат на землях всіх королівств. Вона сама імітувала Морда. Справжня Богиня завжди навертала б людство. Хоча його віра мінлива. І хтозна, чи справді Періс була Демоном, адже Морд не міг розбити священну корону Келії. Лише Богиня, яка її створила, може розтрощити її, як знак біди.