Відьма-дух
Ніч мертва підіймається з глибин.
Не сам я більше в хащах лісових,
Бо відчуваю - ти за мною йдеш.
Освітлює крізь віття мовчазне
Багряний місяць постать у пітьмі.
Я відчуваю хижий погляд твій.
Біжу, не розрізняючи шляху,
В туманну невідому глушину.
Аж тут похмурим велетом постав
Переді мною замок. Недарма
Стежину цю для втечі я обрав.
У стінах тих розсіялась пітьма,
Коли нечутно замком походжав,
Здригаючись від шепоту в кутках.
Спинився перед чорним вівтарем.
Закляк. Над ним картина - твій портрет.
Тремтять лякливі вогники свічок.
Тече з очей портрета чорна кров.
Зловісний регіт тишу розірвав,
Бо я прийшов у пастку відьми сам.
Зійшла з портрета. Погляд твій палкий
Туманить зір і плутає думки.
Сяйнув у напівтемряві кинджал.
Лише на мить тебе я зажадав.
Утратив страх, наблизився. І вже
В обіймах теплих заховав тебе.
Кинджал раптово в серце увійшов.
Я в замку відьми смерть свою знайшов.
Не сам я більше в хащах лісових,
Бо відчуваю - ти за мною йдеш.
Освітлює крізь віття мовчазне
Багряний місяць постать у пітьмі.
Я відчуваю хижий погляд твій.
Біжу, не розрізняючи шляху,
В туманну невідому глушину.
Аж тут похмурим велетом постав
Переді мною замок. Недарма
Стежину цю для втечі я обрав.
У стінах тих розсіялась пітьма,
Коли нечутно замком походжав,
Здригаючись від шепоту в кутках.
Спинився перед чорним вівтарем.
Закляк. Над ним картина - твій портрет.
Тремтять лякливі вогники свічок.
Тече з очей портрета чорна кров.
Зловісний регіт тишу розірвав,
Бо я прийшов у пастку відьми сам.
Зійшла з портрета. Погляд твій палкий
Туманить зір і плутає думки.
Сяйнув у напівтемряві кинджал.
Лише на мить тебе я зажадав.
Утратив страх, наблизився. І вже
В обіймах теплих заховав тебе.
Кинджал раптово в серце увійшов.
Я в замку відьми смерть свою знайшов.
Коментарі