Я не пам'ятаю
І ти – не ти, і я – не я Так хтось уже писав, Писав, що ця любов моя Смачніша із всіх страв. І вже сказали про ту біль, Що рветься прямо з серця, Коли в нейронах грає хміль, Й суспільство лиш сміється. І як багато вже людей писали про країну Не дасть злічить запас грудей, Щоб всім розкрить таї‘ну. Але ніхто ще не писав Про тих забутих стріх, Що погоріли всі в огнях Незнання і зловтіх Вони для нас відкрили шлях, Лягли кістьми для ґрунту, І не злякав їх навіть страх, Вони злякали скруту. І кожен з них колись помер В безчесті і незнанні В калюжі сечі хтось завмер, А хтось на самом ранні. Ти не побачиш навіть слід Їх пір'я на папері Його талант помер, як рід, Як звук десь у партері...
2023-06-25 21:15:25
1
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4102
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5063