Я не пам'ятаю
І ти – не ти, і я – не я Так хтось уже писав, Писав, що ця любов моя Смачніша із всіх страв. І вже сказали про ту біль, Що рветься прямо з серця, Коли в нейронах грає хміль, Й суспільство лиш сміється. І як багато вже людей писали про країну Не дасть злічить запас грудей, Щоб всім розкрить таї‘ну. Але ніхто ще не писав Про тих забутих стріх, Що погоріли всі в огнях Незнання і зловтіх Вони для нас відкрили шлях, Лягли кістьми для ґрунту, І не злякав їх навіть страх, Вони злякали скруту. І кожен з них колись помер В безчесті і незнанні В калюжі сечі хтось завмер, А хтось на самом ранні. Ти не побачиш навіть слід Їх пір'я на папері Його талант помер, як рід, Як звук десь у партері...
2023-06-25 21:15:25
1
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2047
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2790