ОБІЦЯЮ
МОРГАН РЕЙ
Не біжи за минулим, і я не буду, Обіцяю Мій шлях надто складний. Це боротьба де немає правил, Знаю, Проти долі я надто слабкий. Не біжи за минулим, І я не буду, Не треба. Твоє завтра - це нова мета. Мої мрії - Це моя потреба, Мої вчинки - не мої слова. Не біжи за минулим, І я не буду, Обіцяю.
2023-03-20 10:28:42
20
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
МОРГАН РЕЙ
« складним» правильно « складний» . Не помітив це при публікації
Відповісти
2023-07-19 14:47:05
Подобається
МОРГАН РЕЙ
, не хочу тягнути в безодню проблем))
Відповісти
2023-07-19 17:55:23
Подобається
МОРГАН РЕЙ
, тоді давай бігти в майбутнє!❤️
Відповісти
2023-07-24 16:13:08
Подобається
Інші вірші поета
Троянди Полуда ЗНОВУ МОЛОДІ Якби не було б тебе
Інші поети
breeze_
@breeze_
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
849
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10899