Я маю слова свої
Глуха душа
Кричить і стогне
Ця клята думка
Що варте захоплення мого
Я- Ніхто
Я чую...
Тремтить душа
Писати не можливо фізично
Пекло
Пусті вчинки
Любити краще восени чи взимку
Звертаюсь я до серця ( feat. baofán )
Я- Ніхто
Я- Ніхто.
Коли я говорЮ- це тиша,
Коли я йду- я привид.
Мій голос як туман,
Джерельне журчання сильніше,
Ніж крик і стогнання мої.
Мій стан прямий,
Але не стійкий,
Схиляється під натиском чужого гіллЯ.
Невеликий коментар: цей вірш я присвячую твору Емілі Дікенсон "Я - Ніхто. А ти хто?". Я не вносила той самий зміст, у мого вірша інша ідея, переосмислення моїх почуттів та її творчості.
© Міріам Міест,
книга «Сота меду поезії».
Коментарі
Показати всі коментарі (1)