Надія

Maria

Летіли по полю гармати, Наповнялися очі слізьми В цей час пішов брат на брата Цнотливої тої весни. Ішли добровольці й контрактники, Кохані мужі і тати, Відважні собі кулеметники, Батьківщину свою берегти. Плинув час неспокійно й не тихо. Сотні душ покинули нас. Зосталась Вкраїна заквітчана лихом, І вогник краси вже погас. Так важко збагнути ту річ, Що хтозна коли скінчиться це пекло. Можливо колись в полуніч Відступить від нас небезпека. У збідованих горем жінок З'явиться усмішка вже на обличчі. І дитинку розбудить світанок. І татусик загляне їй в вічі.

2019-12-28 20:45:05

Інші вірші поета

Це-ти ... Небо Львів

Інші поети

Black Hole

@Black_Hole

Семіраміс

@stets

Надежда Васильевна

@Nadezhda11

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16427

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

3248