بقلمي

Menna Mostafa

.ستتركني فقط هكذا؟ ـ هل تظنين أنني أحببتكِ حقا؟ .ولكنني أحببتكَ، اعتنيت بكْ، راعيتُك كأي أمٍ تراعي طفلها ـ لقد كنتِ وقت تسلية لا أكثر؛ فكيف لي أن أحب مثلكِ؟ .كل هذا الوقت كنت تخدعني؟ ألهذه الدرجة كنتُ غبية؟ كيف صدقتك ووثقت بكْ؟ كيف أُعجِبت بكْ؟ أوتعلم كم أحببتك؟ أوتعلم أنني بقدر محبتي لك قد كرهتٌكَ الآن؟ لم أتوقع أن يتحول ولعي بك لكرهٍ بهذه السرعه، فلتذهب لمن اخترتها علي، فلتذهب لمن ستكسر قلبك مثلما كسرت قلبي منة الله مصطفى♥️ كانمي♥️

2020-12-16 11:29:06

1

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Maram Salah

ع ظ م ة ج ا م د ي ا ر ا ي ق

Відповісти

2020-12-16 11:29:34

1

Menna Mostafa

@Maram Salah 💜💜💜💜🥺

Відповісти

2020-12-16 11:30:16

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

3118

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12843