Ми вже їхали в поїзді. Звук рейок заспокоював мене. Звісно мені ще досі цікаво, як він може володіти всіма видами магії. І взагалі, хто він такий!? І чому він обрав саме мене?
- У мене є запитання. - звернулася я до нього.
- Яке? - відповів він.
- Чому ми в одному купе!?
- А, що тут такого? Ти ж все таки моя учениця. І я за тебе несу відповідальність.
- Ти взагалі розумієш, що ти хлопець, а я дівчина! Звісно, все б було добре, і я з цим якось змирилася. АЛЕ! Я не хочу ночувати в одному купе зі збоченцем!
- Та не кричи ти так. І ніякий я не збоченець. Я нічого такого, навіть, не мав на увазі.  Так, як ти зараз моя учениця. І через це я зараз твій опікун, тобто хазяїн.
- Ти!...Ти!...Ти всеодно збоченець!
- Добре, добре роби, що хочеш. - після цих слів я вийшла з купе і не поверталася до самого вечора.


На наступний день.
Все таки люблю я звук рейок, вони дійсно заспокоюють. Хоча, я зараз не відмовилась прокинутися б у себе вдома.
- Вже прокинулася. - сказав він, зайшовши в купе - Довго ж ти спиш.
- А котра зараз година?
- 11: 39. - відповів він.
- Що!?  Тобто!?  Як!? Вийди!  Я хочу перевдягнутися.
- Добре, добре тільки не влаштовуй істерик з самого ранку.

Йшла друга година дня. Мені не відомо скільки ще ми будемо їхати.
- Слухай, скільки нам ще їхати?
- Ще три з половиною години. Потім після будемо ще чекати на літак, який вилітає о 21:14.
- Боже, як це довго. - мовила я голосом повним розпачу.
- Та нічого, через рік звикнеш. - мовив він і після наша розмова припинилася. Навіть коли ми сідали в літак, один одному і слова не мовили. На нас чекав нічний політ і як завжди він сидів біля мене.
• Прилетіли до Англійського аеропорту ми лиш о 11:57. І після поїхали до готелю. Кімната там була вже заброньована. Мене це навіть не здивувало. Але коли я зайшла в номер... мій терпець урвався.
- Ти взагалі нормальний!? Чому тут  двоспальне ліжко!?
- Ти думаєш, що я вже опустився до такого рівня. Ідеально. Взагалі-то це два окремі ліжка їх можна як і здвинути, так і роздвинути, щоб спати окремо. А не те, що ти подумала.
- А не можна було мене попередити!? - казала я, червона як рак.
- А мені, то звідки знати було?  Добре, проїхали. А тепер давай відпочинемо тому, що завтра в нас буде складний день. Так як ти будеш вивчати новий тип магїї.
- Тобто новий тип? Я ж тобі казала, що маги можуть володіти лиш одним типом магії!
- Я так зрозумів, що доки ти не побачиш все на власні очі, то неповіриш мені, так?
- Так. Я сумніваюсь, що ти можеш володіти іншими видами магії окрім темної.
- Ну, побачимо. А тепер давай підемо в буфет. Так як я їсти хочу. Да і потрібно пошукати квартиру для того, щоб пожити тут трохи, бо в готелі ми пробудемо всього тиждень.
- Тобто?
- Ми приїхали сюди на три місяці. За цей час ти маєш вивчити базовий курс магії. - сказав він та покинув кімнату. Ось так я залишилася наодинці зі своїми думками до завтрашнього дня.