Вірші
Сонце
Недоторканість ранків. Зникле світло зірок.
Білим туманом облите це місто. Так тихо.
Свіжість - де лише наш неспішний крок,
Де з розуму зникають спогади про лихо...
І сяйво сердець, як народження світанку,
Мерехтить. Їх тисячі, більше схожі на зірки,
Що суперечать з сонцем. Безперестанку.
У кожного - власне сонце, що приховує дірки.
06:15, 23.08.2018
7
0
599
Ми удвох
Ніч. Така свіжа. І трохи холодна.
Ми з тобою удвох. А світ спить...
Ця ніч єдина. І така благородна.
Ти зі мною. Все довкола мовчить...
Лише наші серця в цій тиші горять.
Горизонт. Десь поволі світає.
Небо. І в ньому зірки ще царять.
Не спиш. Сон вітром літає.
Рука в руці. Ми зустріли світанок.
Тепер він зникає. Зараз наш час.
Оживає весь світ. Це - ранок.
Я і ти, і сніданок. Тут, де сяйво терас.
Чашка кави і шум великого міста.
Ми вже не вдвох. З нами наш сон.
Волосся у променях сонця з вікон.
І подорож - довша за ніч...
22.07.2018
3
0
549
