Ще одна спроба
Leia Melova
Ще одна спроба Покохати когось знову, Але я не готова Стримати своє ж слово. Ще один раз, Щоб поринути в чиюсь душу, Але не в цей час – Я відкинути цю думку мушу. І дуже важко, Бо не розумію, Що коїться в моєму серці. Я вибір свій робити не вмію, Живучи в тому теплому серпні, Коли я була розбита, Проте злегка щаслива, Коли я вже розуміла, Що нарешті тебе відпустила. Але, як подібно світу, Що життя і є бумеранг, І все повертається знову, Як би ти цього не бажав. І в мене вже сота спроба Пройти крізь цей жах і біль. І я вже давно не тримаюсь За марево останніх днів. Я тільки частіше спинаюсь, Розуміючи втрату років. І може б я дуже хотіла Покохати когось знову, Але більш немає сили, Щоб довіритись чиємусь слову.
2023-03-04 10:28:32
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Н Ф
Хороша думка про те, що "життя - бумеранг"
Відповісти
2023-03-04 17:44:12
1
Інші вірші поета
Голос твоєї душі Я втратила себе Багато мрію Чи так давно ти вже кохала?
Інші поети
Lucy
@kayla_deyvis
Black flower
@_Black_flower
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12106
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1874