Присвята Мамі.

Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК

(18+)
ПРИСВЯТА МАТЕРІ Мамо ріднесенька, Світла, як пісенька, Ніжна, як пух подушок. Ти обійми мене, ніби малесенька, Ніби я гаєм іду. Я пригорнуся, прильну до грудей твоїх, Ніби мені років п'ять. Скільки на світі людей різних, пестощів. Мама у мене одна. Тихо молитви мені ти читаєш Нічкою темною. Дар Бога любити і славить Всевишнього. В душі вогнище -- жар. Як же мені не вистачає... Я у печалі думок. Світлою птахою тебе я стрічаю Смуток. Ковток.

2021-09-13 14:17:08

20

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК

@Евгений Якутович #ТОК Поэт-Энергетик )дякую, Євгене🍁

Відповісти

2021-09-13 14:32:07

1

Лео Лея

Як гарно про маму, ніжно, душевно, аж до серця... 👍👏👏👏👏💖

Відповісти

2021-09-13 20:20:46

1

Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК

@Лео Лея ))мама найдорожча за усе, бо ВОНА МАМА.💝😇

Відповісти

2021-09-15 18:51:53

1

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2380

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11461