Сміюсь.
Кита Мирная
Я біжу, я лечу, Я брешу навіть інколи, знаєш? І я плачу, живу, я люблю Й безперечно, як інші, страждаю. Попри все, я сміюсь. Регочу до утрати пульсу, І ритму. Я не знаючи, йду. Я не бачачи, йду. І усе таки рину. І я мучусь, кохаю, я гину. Знаєш, тяжко триматись землі, Коли ноги по коліна у прірві. Я вдихаю солодкого цвіту аромати В бездушному саді. Безмірно. Коло мене ті ж бездушні, розбиті осадки. Ну а я... А що я? Я і далі живу. Не маючи про все це і гадки. Краще буду я так, краще буде душа, аніж то без неï. Я не хочу сама, я не буду сама. А як ні... Ти принесеш мені орхідеï?
2018-04-22 07:57:18
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Кита Мирная
@Валерьян Тамулин справді? Дякую))
Відповісти
2018-04-22 10:32:20
Подобається
Інші категорії
Любовні Поеми Філософські Для підлітків Для дітей Сумні вірші
Інші поети
Анастасія
@_Anastasia_YL
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2155
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5574