Сміюсь.
Кита Мирная
Я біжу, я лечу, Я брешу навіть інколи, знаєш? І я плачу, живу, я люблю Й безперечно, як інші, страждаю. Попри все, я сміюсь. Регочу до утрати пульсу, І ритму. Я не знаючи, йду. Я не бачачи, йду. І усе таки рину. І я мучусь, кохаю, я гину. Знаєш, тяжко триматись землі, Коли ноги по коліна у прірві. Я вдихаю солодкого цвіту аромати В бездушному саді. Безмірно. Коло мене ті ж бездушні, розбиті осадки. Ну а я... А що я? Я і далі живу. Не маючи про все це і гадки. Краще буду я так, краще буде душа, аніж то без неï. Я не хочу сама, я не буду сама. А як ні... Ти принесеш мені орхідеï?
2018-04-22 07:57:18
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Кита Мирная
@Валерьян Тамулин справді? Дякую))
Відповісти
2018-04-22 10:32:20
Подобається
Інші категорії
Вірші в прозі Соціальні Вірші до свят Історичні Привітання Пейзажні
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2553
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2883