Журналюжне
(18+)
Я непохитна. Ні, не нездоланна. Брехня колись закінчиться, тим паче Недоліки - це ми. Хіба не значить, Що треба знати міру до талану І до чужого безладу, юначе. Хтось недозрілий. Ні, не неспроможний. Та є якась різниця, чи до біса Однаково, на нього хто повісив Ярмо стереотипів цих? Завіса Засуджуючих поглядів вороже Зриває недоцільну огорожу: Невдалий особистістний кордон. Неначе в шоу, де якийсь го*дон Та інші рожі, всміхнені за гроші Всі надбагаті. Ні, не невбиєнні. Вночі бояться чути писк щурячий. За власну шкуру трусяться, і, значить, Свідомо відкупають від геєнни Всіх родичів (авжеж, не гарбузових). Пустих, неначе викидень-полова. Запроданих за те брехливе слово, Яке - всьому могила і кінець. Терновий надягни собі вінець, Якщо ти журналіст (читай: месія), То не гвалтуй новини як в росії.
2021-12-02 19:20:39
2
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Юлія Богута
Мощное стихотворение. И по сути и по ритму и по стилистике, мне нравится подобное. Спасибо.
Відповісти
2021-12-02 19:44:29
Подобається
Кіса Белінська
@Юлія Богута Спасибо!
Відповісти
2021-12-02 20:58:30
Подобається
Юлія Богута
Відповісти
2021-12-02 20:58:53
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11524
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2575