Ох життя моє...

Kim_Soa

Ох життя моє ти зовсім не яскраве не барвисте , не виселе й не багряне, ти у мене як в тумані -тьмяне, не даєш розгледіти де світло сяє. Ох життя моє не кидай мене в пащу, у холодну темну в забутті пропавшій, не давай голодній лютті розірвати мою душу скамянілу поховати. Оглянись поглянь у моє серце яке б'ється болісно десь там - далеко. Воно кличе так тихесенько тебе, щоб віддчуло ти не вмерло воно ще! Ще залишилась малесенька надія, що не зірвиться з кайдан лиха подія, не змете з дороги цей останній шанс, вибратися у світ окрас. Де тепло зігріє моє серце і заглане у порожню мою душу скамянілу, холодом окуту і надовго в пащі пазабуту. Воно скине з мене ці важкі кайдани, і спасе мене від лютті і омани розжене воно увесь густий туман й поведе мене за вітром в теплий край. Де не має болю, страху й темноти. Де вирує тільки не поборна віра, що у світі ще живе надія.

2021-07-13 22:20:34

4

0

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

3834

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1292