Hino Nacional do Brasil

João Ninguém

(18+)
Eis pátria amada e gentil, Onde país enterram filhos, Jovens se rendem ao mundo do crime, e quem tenta uma profissão decente ainda e roubado todos os dias. Políticos com suas políticas sujas como todo feto morto na China, Tô vivendo esse pouco tempo que me resta, no fim da vida com os passar dos séculos, guerras e genocídios como forma de agradecimento, dos portugueses para os índios, tiraram povos de suas origens africanas e os catequizaram obrigatoriamente só para justificar sua fé no cristianismo. Continua.... WM 04.08.18

2018-08-05 03:03:04

Інші вірші поета

Boas energias pt2 Palavras do Momento 2 08. - Infância parte 2 Soie/Francês

Інші поети

Molaa Nori

@Molaa

Daisy Daisy

@daisy_daisy

Ametyst Li

@Ametyst_Li

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

8437

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11464