Cara Morto
João Ninguém
Esse e o fim, Esse é o fim, Esse é o fim, Esse é o fim? (Grito). Então é assim que tudo se acaba e se determina, foi pra isso que eu vim aqui cadê a missão divina nisso, Em vir do nada e ir para o nada! Cadê o grande propósito que eu não vejo desse jeito, Pessoas morrem e eu não vejo desse jeito, é o que você faz para ajudar eles? Nem que seja o mínimo possível, Uma ajuda, Um kilo. - Esse é o fim? Ruim que aconteceu e escolhi pra mim? Como se a decisão de vir não foi minha? Livre arbítrio Livre arbítrio Livre arbítrio Você não tem livre arbítrio Quando nascer, apenas quando crescer! - Respondeu assim: Sua vida em existência acabou, Agora pode ir embora. E deixa a sua alma pra mim. - Como assim? Em meus poemas sinceros e essenciais. 06.08.18 8:24pm
2018-08-06 23:22:32
3
0
Інші вірші поета
08. - Infância parte 2 Liricamente Agressivo: Não sei parte 5/9 Liricamente Agressivo: Genuíno 7/9 04.LiricaMente - Misericórdias
Інші поети
Dea_chaos
@Dea_chaos
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2312
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11883