Aurora
João Ninguém
Flor do sertão, Que caiu do céu, Eu vim resisti a seca do sertão, Cresceu sem ser aguada por água, mas cresceu ainda mais por ter alguém que a fazia crescer com o seu amor, Que a fazia todo dia se transformar, Ela era incrível, ela e incrível, Ela era linda, e ainda continua linda ainda. Tá passando uma estrela cadente, Vamos fazer um pedido, Não por que tudo que queremos temos contigo. WM 04.08.18 7:42
2018-08-05 03:09:30
1
0
Інші вірші поета
DROGA DE VIDA Vento da Mente Fim da Linha Tristeza
Інші поети
Princess Mwas
@princess_mwas
Mennah Mostafa
@mennahhxx
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2374
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13283