Doll
(18+)
That mask you’re wearing runs so deep Those rosy cheeks, that pale skin, those shiny, manicured nails So pale, so doll-like, so breakable Your china lips so heavy you can’t speak Your tongue rolls behind your teeth, wanting to form words But, those lips weren’t meant to move Your eyes are glass-like, Fickle, easily broken, and foggy The holes you see through so small you can’t see anything around you You’re immersed in your perfection Your precise curls fall down your smooth face, so soft, so thick You have no expressions, no tears, no smile You paint them on and wipe them off Cover them, smother them, you hide them Such dainty hands, such tiny feet The buckled shoes, the ironed dress, the shiny jewelry It’s your curtain that you hide behind You sit, unable to move, finding it hard to breathe You won’t get far with your dainty china body So keep your perfection, I’ll keep my eyes open wide I’ll keep my awkwardness I’ll keep my voice I’ll keep me Because I’m not perfect And that’s all you’ll ever be
2020-07-01 16:57:05
12
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Valour And Faith
Good one 👏👏👏
Відповісти
2020-07-01 19:10:47
1
Схожі вірші
Всі
Шукати святе в почуттях
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4349
Кохаю
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
97
15
7426