Занепалий ангел на ім'я Азъ
ненависть це чорноти і язви душі
Особистий запис 22. 01. 2026
Я щось хотів розкласти по полицям. Забув. Час. Він тепер уже не летить, а тягнеться. Тягне все за собою. Можливо і я з цією тягонинею втратив божествену іскру, що давала і заповідала мені про важливе і цінне. Душа чорніє. Я занепалий ангел;
Особистий запис 26. 01. 2026
Люди живуть цілями. З думками цілими. З ясними головами і душею сповненої дофаміну та ейфорії. Люди живуть коли відчувають. Тільки ради нових почуттів, або приємно забутих старих люди живуть. Гріхи з'їли в мені живе. Вичерпали ложками мою душу. Заздрість: з'їла в мені амбіції та щирість; Жадібність: зробила моє серце черствим і я припинив тішитися тому, що вже здобув і мені завжди всього бракувало; Хтивість: роздирала мене з середини, гноїла мою душу як чиряк, топтала в бруд лицем; Гординя: відгородила мене від всіх, обірвала мої крила на взлеті; Гнів: забрав добро та милосердя, зробив душу чорною, а серце жорстоким; Ненажерство: розбестило мене як малу дитину, позбавило сил та мужності; Лінощі: позбавили витривалості, стійкості та міцності...
Особистий запис 27. 01. 2026
І був я таки деревом у минулому житті. Зродився з паростка, став міцним та вмер. Прихисток тисячі мікробних життів. Моє кричуще "Я!" розроколося в корі і сяйвом просвітило на відзеркалення власного себе;
Особистий запис 29. 01. 2026
Я усвідомив власну цінність як і кожен інший. І це звільнило мене. Звільнило від вагань, переляку та нестерпимого відчуття власної непригодності, що наче камінь тягнула у них до долу у саму пекельну порожнечу; Та моє третє око все ще залишається мутним. Не до кінця бачить ясність речей та їх метафізику, що не дає змогу в повній мірі осягнути світ як власне его;
Особистий запис 30. 01. 2026
Засніжені дерева мені нагадують про те, що більше не відбудеться. Та і в цілому дерева символ минулого життя;
Особистий запис 31. 01. 2026
Треба привчити себе рубати голови нахабства і не відчувати провини за те, в чому не винний. І не встрягати в павутину отруйного невігластва, знаючи кожен крок по цій павути на перед. Повторення старих помилок - це пекельна Сансара. Ніби розтавленні пастки-капкани. Отруйні для душі та розуму;
Особистий запис 03. 02. 2026
Всі гештальди закриті. Атараксія досягнута;
Особистий запис 05. 02. 2026
Ти втік від усіх, але не від себе і не від гріха;
Особистий запис 07. 02. 2026
Суцвіття Ейфорії. Вони не люблять жадібність, коли нахабно й жадібно зривають їхні плоди. Але вони все глибше та глибше порощують в мене своє коріння. Просочуються як міцелій, липкий пилок;
Особистий запис 14. 02. 2026
Всесвіт виконував мої забаганки, але дорікаючи запитував мене "Чи сподобалось тобі?". Я як капризне дитя не міг розуміти, що справді зробить мене щасливим і чи відчую я істинне щастя. Маючи все, щасливим не будеш. Щастя це ляклива пташка. Його важко спіймати, а спіймавши - опікаєш руки;
Особистий запис 22. 01. 2026
Я щось хотів розкласти по полицям. Забув. Час. Він тепер уже не летить, а тягнеться. Тягне все за собою. Можливо і я з цією тягонинею втратив божествену іскру, що давала і заповідала мені про важливе і цінне. Душа чорніє. Я занепалий ангел;
Особистий запис 26. 01. 2026
Люди живуть цілями. З думками цілими. З ясними головами і душею сповненої дофаміну та ейфорії. Люди живуть коли відчувають. Тільки ради нових почуттів, або приємно забутих старих люди живуть. Гріхи з'їли в мені живе. Вичерпали ложками мою душу. Заздрість: з'їла в мені амбіції та щирість; Жадібність: зробила моє серце черствим і я припинив тішитися тому, що вже здобув і мені завжди всього бракувало; Хтивість: роздирала мене з середини, гноїла мою душу як чиряк, топтала в бруд лицем; Гординя: відгородила мене від всіх, обірвала мої крила на взлеті; Гнів: забрав добро та милосердя, зробив душу чорною, а серце жорстоким; Ненажерство: розбестило мене як малу дитину, позбавило сил та мужності; Лінощі: позбавили витривалості, стійкості та міцності...
Особистий запис 27. 01. 2026
І був я таки деревом у минулому житті. Зродився з паростка, став міцним та вмер. Прихисток тисячі мікробних життів. Моє кричуще "Я!" розроколося в корі і сяйвом просвітило на відзеркалення власного себе;
Особистий запис 29. 01. 2026
Я усвідомив власну цінність як і кожен інший. І це звільнило мене. Звільнило від вагань, переляку та нестерпимого відчуття власної непригодності, що наче камінь тягнула у них до долу у саму пекельну порожнечу; Та моє третє око все ще залишається мутним. Не до кінця бачить ясність речей та їх метафізику, що не дає змогу в повній мірі осягнути світ як власне его;
Особистий запис 30. 01. 2026
Засніжені дерева мені нагадують про те, що більше не відбудеться. Та і в цілому дерева символ минулого життя;
Особистий запис 31. 01. 2026
Треба привчити себе рубати голови нахабства і не відчувати провини за те, в чому не винний. І не встрягати в павутину отруйного невігластва, знаючи кожен крок по цій павути на перед. Повторення старих помилок - це пекельна Сансара. Ніби розтавленні пастки-капкани. Отруйні для душі та розуму;
Особистий запис 03. 02. 2026
Всі гештальди закриті. Атараксія досягнута;
Особистий запис 05. 02. 2026
Ти втік від усіх, але не від себе і не від гріха;
Особистий запис 07. 02. 2026
Суцвіття Ейфорії. Вони не люблять жадібність, коли нахабно й жадібно зривають їхні плоди. Але вони все глибше та глибше порощують в мене своє коріння. Просочуються як міцелій, липкий пилок;
Особистий запис 14. 02. 2026
Всесвіт виконував мої забаганки, але дорікаючи запитував мене "Чи сподобалось тобі?". Я як капризне дитя не міг розуміти, що справді зробить мене щасливим і чи відчую я істинне щастя. Маючи все, щасливим не будеш. Щастя це ляклива пташка. Його важко спіймати, а спіймавши - опікаєш руки;
Коментарі