приступи переживання могутності та безсилля, я хвиля і човен на хвилі

Особистий запис 10. 03. 2025
Поки я спав - моя душа подорожувала поміж тисячі інших світів і інших вимірів. В різних обставинах і зовсім різних формах та видах буття. Свідомість блукала як не прикаяна. Поки я спав.

Особистий запис 14. 03. 2025
Будучи в цих роз'їздах я бачив долі інших людей. Хоча б поверхнєво. Я відчував деякий легкий симбіоз з їхнім культурним простором. І люди це саме те, з чого зіткана наша метушня.

Особистий запис 15. 03. 2025
Дощ. ліхтарі проїзжающих мимо машин. Я думав, як швидко і без болю позбавити себе життя. В усіх усюдах я відчував себе зайвим. Без майбутнього  і перспектив. Я бачив лиш морок, що на мене чекає.
(19:49)
Я виглядав як сам образ смерті. Худе, бліде тіло яке являло тільки морок і страх своїм образом. Я родився не в той час і не в тому місці. Я не бачу жодного світла у своєму житті. Завжди я був зайвим і не доречним. Зайвий, колючій око несумісний пазл. Тому мені краще загинути, ніж обтяжувати когось. Я суцільне розчарування. Я не той хто їм потрібен. Прийде час і той самий карабін розкришить мою головешку.

Особистий запис 18. 03. 2025
Я помру цією весною, якщо мій човен таки потоне і піде на дно. Без виправдань і причин. Сон погіршився. Кошмари у ві сні й наяву. Я суцільний кошмар. Я все ближче і ближче до цього, ніж був раніше. Але поки на борту оголосили "Без паніки"

Особистий запис 22. 03. 2025
Небо - розпечена жаровня, що торкалася до всього, що траплялося на шляху, відзеркалювало і зафарбовувалось. Ніби майстерня самого Гермеса яка з пилу та жару виковувало щось могутнє

Особистий запис 24. 03. 2025
Це Вона прищепила до мене відчуття, що нібито треба прагнути постійно і в усьому досконалості. Щоб все було ідельним, чітким і строгим. Я по своїй природі завжди залишаюся невимушеним. І це суперечило самому собі. Тепер завжди стараюся робити все ідеально. Але ідеал це лиш витівка. Я і для неї прагнув завжди в усьому бути кращим. Даремно. Я зламав себе. Вже пройшло три місяці з моменту моєї обіцянки, коли я пообіцяв собі забути Її.

Особистий запис 26. 03. 2025
Чому мені здається, що я знаю відчуття, досвід яких я не мав? Може це моя широка, багата уява провертає такі витівки з моєю свідомістю. Або ж навпаки сама підсвідомість заграє з почуттями. Я не міг цього нічим пояснити, але іноді у мене таке відчуття, ніби я прожив уже 100 таких життів. Одне залишається близьким до істини: людина нічого нового не вигадує, а просто повторює вчинення кимось іншим.

Особистий запис 28. 03. 2025
І тут я все зрозумів і мене знову пройняло. Мені треба не шукати вітра в полі, а спіймати вже того клятого метелика навіть якщо він літає над прірвою.

Особистий запис 29. 03. 2025
Господній замисл стосовно мене мені не зрозумілий. Не можливо очиститися і зробитися подібним Богові. Я не кристально чиста людина. Я імпульсивний і знаходжусь у вічній динаміці навіть стосовно своїй власних переконань. Я не знаю ні цілі своєї, ні мети, ні дороги, якою йду і спіткаюся. Постійно падаючи і підводячись.

Особистий запис 31. 03. 2025
Демон, що живе в кожному з нас. Прийде час і його стримувати стане неможливо. Гріхом і життям по плоті ми його кормимо, роблячи дужим і голодним ще більше. Він криє в собі найпотіємніші і найтемніші бажання

Особистий запис 02. 04. 2025
Людина поділена на двоє. Містить у собі духовне й тілесне. Це і містить її природу. Одне з іншим часто не вживається. Та й одне без іншого не може. Є потреба у всьому і від того виникає внутрішній конфлікт.

Особистий запис 07. 04. 2025
Мені здається я пригадав усе. Спогади з життя замерехтіли калейдоскопом перед очима виринаючи з найпотаємніших закутків моєї голови; Хмари по небу плавали як кораблі у Карибському морі; А з іншої сторони, ніби плями чорнила замастили все небо; Мертві квіти, які я поклав на могилу колишнього себе, скоєним внутрішнім самогубством; Я і є це все - мертві квіти, хмари як кораблі чорні і світлі;

Особистий запис 10. 04. 2025
Чи хотів би я знову почути її голос? (І остаточно розбитися об землю)

Особистий запис 13. 04. 2025
Всяку підлість і всяке зло людство вже давно вчинило. І нічого нового не вигадує. Воно тільки забігає на повторні круги цієї пекельної сансари.
Вже немає того вайбу, котрий я відчував у 2021. Наче вче змінилося. І люди і місто і вулиця. Але на цей раз я йшов по вулиці без цього теплого приємного відчуття. Можливо, подорослішав(?)