Адель проснулась від якогось шуму. Це були двері болкону, які гойдав вітер. На годиннику 4.57 . Ада одягла халат та вийшла на балкон. Тіло страшенно боліло. Погода була не з найкращих. Було дуже вітряно та збиралося на дощ. Дівчина закрила двері балкону та спробувала заснути.До рейсу ще 4 години. Та заснути не вдавалось через жахливий біль. Раптом вона згадала про дієві таблетки від болю ,які дав її D. Ада відкрила шухлядку і дістала кілька таблеток. Через деякий час їй полегшало . Біль минув, тільки трішки паморочилось у голові.Вона не знала, що це за таблетки, бо етикетки на них не було,просто біла баночка. Та вони її особо і не цікавили, головне ,що більше не болить. Дівчина вирішила одягнутися, так як їй всеодно не спалося. Тіло усе в ранах, тому ні шортів , ні плаття одягати не можна. Вона дістала свої чорні спортивні лосіни з трьома білими полосками по краях та спортивну кофту відомої марки на довгому рукаві. Одяглась та вийшла на вулицю. Дерева гнулися від вітру, вода була неспокійна.До вильоту залишалася година, тому Адель вийшла відразу з речами.
"Насувається шторм.Всі рейси скасовано.Ми приносимо вибачення.На касі ви зможете змінити свої квитки на інші. Найближчий рейс через 2 дні. Вибачте за незручності."
- Чорт. Тільки такого ще бракувало...
Адель повернулась до готелю і знову заселилась у номер. Вона не знала,що їй робити ці два дні.Та раптом на її телефон прийшло смс, від D. Дівчина важко видихнула, їй було страшно читати його.
"Надіюсь тобі сподобався наш похід. Чекаю тебе через 20 хв біля мого номера. Ти прийдеш, якщо хочеш жити. Ніхто не знає,якею заразою вони хворіють.І візьми з собою ті таблетки,які я тобі дав.
D."
-Чорт,чорт,чорт...Як же я не хочу йти..
Та зібравшись з силами, Адель таки прийшла до його номеру. D. підійшов до неї в притул.
- Як же ти смачно пахнеш. Принесла?
Дівчина простягнула йому білу пляшечку з таблетками .
- Що тепер буде зі мною?
- Нічого. Проходь, сідай на ліжко. Я зараз намажу тебе дизенфікуючим кремом, роздягайся.
Ада слухняно почала знімати із себе кофту.  Вона хотіла жити, тому була готова терпіти будь що. D. приніс якусь пляшечку з прозорою речовиною.
- Що це в тебе на тілі?
Дівчина не відповіла.
- Через два дні рани зійдуть, тобі немає чого боятися.
Він поцілував її плече і приобняв її за талію. По щоці Ади потекла сльоза .
- За що ти так зі мною?
D. наніс крем на тіло Адель.
- Тепер іди. І не задавай лишніх питань.
Адель одяглась  та вийшла з його номеру. Вона пішла до себе , тримаючись за стіну. Тіло знову боліло . Вона набрала вже такий знайомий номер.
- Допоможи мені. Моє тіло жахливо болить.
- Як я можу тобі допомогти?
-Таблетки. Вони залишились у твоєму номері.
- Я не можу тобі їх дати. Наркотики викликають залежність, ти ж не наркоманка?
- Які наркотики?
- Ніякі таблетки у світі не знімають біль так, як це роблять наркотики. Я не можу тобі їх дати ...
По щоках течуть сльози. Через свій біль вона стала наркоманка, все тіло ломить та болить. Дівчина відкрила холодильник та дістала пакетики з льодом. Лід трішки припиняв біль та це не надовго. Від температури тіла лід тане,тому це не ефективно . Їй потрібні ті таблетки ..Вона не може більше терпіти...