Чи вдома я?
Говорять, що у всього є початок, Є кінець; Третина й середина... Нема кінця тому лиш, де живем Любові до Вкраїни. Любові до калини, до верби Любові рідним милостливим краєм Любові до Дніпра-ріки, Дуная Любові до землі кінця немає. Приїхав якось з заходу на схід Старий, не молодий вже пан Планував завжди свій кожен хід Ім'я його - Степан. Любив він дуже мандрувати Дивитися на світ любив; По недоторканій землі ступати І часу марно не губив. Бува, гуля Степан у Польщі Гуля у Швеції краях Чому ж такі чуття гіркущі, Ніби в ворожих кораблях? За все життя бував він всюди, Але не бачив одного: Які є в Україні люди, Що мешкають удаль нього. Недовго думаючи пан Зібрав все те, що треба Він перебравсь через паркан І подививсь у небо. - Чи міг я буть сліпим таким? Чи міг я бачить світ? Навіть коли ж був молодим Не міг побачить цвіт. - Цвіт рідної країни Що робиться на сході там? Цвіт неньки України Всю душу я цьому віддам! Степан, зібравшися з думками, Рішився рушить в путь далеку Він усілякими стежками Йшов далі незважаючи на спеку. Пройшла година, два і три Пан не хотів і зупинятись навіть Він думав: "Ось, лишилось тільки три Але цим світом час же править..." Степан дістав годинник Подивився час: вже було пізно Настільки пізно, що аж злісно, Що не встигає він за раз!.. Заснув під деревом у полі Як завжди з різними думками Він думав про справжнюю волю Дана що страшними вовками. Під утро вирушив у путь. ... "Ось воно! Нарешті я удома!" - Вдиха Степан знайомий вітер "Не бачив ще цього кордона Як рад я - вже немає літер!" Але це щастя швидкоплинне Було у нього в голові Якесь чуття було глибинне При цій тутешній вимові. Звідусіль чується мова Але не рідна аж ніяк! "Прівєт, дєла как?" - чутно слово "Чи вдома я?" - спитав Степан? Чи може буть таке, що у країні Іде розмова чужим словом? Знаходжусь я на Україні? Чи помилився я кордоном? Де можна чути рідну мову? Де дружна, любляча сім'я? Як же вернуть цю мить чудову? Чи вдома я?
2018-10-07 22:45:39
4
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3976
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1784