Чи вдома я?

HyperPig

Говорять, що у всього є початок, Є кінець; Третина й середина... Нема кінця тому лиш, де живем Любові до Вкраїни. Любові до калини, до верби Любові рідним милостливим краєм Любові до Дніпра-ріки, Дуная Любові до землі кінця немає. Приїхав якось з заходу на схід Старий, не молодий вже пан Планував завжди свій кожен хід Ім'я його - Степан. Любив він дуже мандрувати Дивитися на світ любив; По недоторканій землі ступати І часу марно не губив. Бува, гуля Степан у Польщі Гуля у Швеції краях Чому ж такі чуття гіркущі, Ніби в ворожих кораблях? За все життя бував він всюди, Але не бачив одного: Які є в Україні люди, Що мешкають удаль нього. Недовго думаючи пан Зібрав все те, що треба Він перебравсь через паркан І подививсь у небо. - Чи міг я буть сліпим таким? Чи міг я бачить світ? Навіть коли ж був молодим Не міг побачить цвіт. - Цвіт рідної країни Що робиться на сході там? Цвіт неньки України Всю душу я цьому віддам! Степан, зібравшися з думками, Рішився рушить в путь далеку Він усілякими стежками Йшов далі незважаючи на спеку. Пройшла година, два і три Пан не хотів і зупинятись навіть Він думав: "Ось, лишилось тільки три Але цим світом час же править..." Степан дістав годинник Подивився час: вже було пізно Настільки пізно, що аж злісно, Що не встигає він за раз!.. Заснув під деревом у полі Як завжди з різними думками Він думав про справжнюю волю Дана що страшними вовками. Під утро вирушив у путь. ... "Ось воно! Нарешті я удома!" - Вдиха Степан знайомий вітер "Не бачив ще цього кордона Як рад я - вже немає літер!" Але це щастя швидкоплинне Було у нього в голові Якесь чуття було глибинне При цій тутешній вимові. Звідусіль чується мова Але не рідна аж ніяк! "Прівєт, дєла как?" - чутно слово "Чи вдома я?" - спитав Степан? Чи може буть таке, що у країні Іде розмова чужим словом? Знаходжусь я на Україні? Чи помилився я кордоном? Де можна чути рідну мову? Де дружна, любляча сім'я? Як же вернуть цю мить чудову? Чи вдома я?

2018-10-07 22:45:39

4

0

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1169

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

53

39

1761