رسالة رقم (42)
الوقت ، والايام كاانت تنهش روحه الحبيسة.. تناوله شعور مقيت من الوحدة و البؤس.. يتجرع تلك الساعات بمرارة وضعف.. كان لايقوى على قول لا ودفع موجة الكآبة تلك عن لحظاته.. اراد التشكي اراد الصراخ.. لكن الامه وجروحه العميقه كانت تتجمع كهيئة صمت مرير يصيب قلبه.. و بكل يوم يمر.. تتسع تلك الابتسامه الباهته حتى بدت موصوله باطباعه.. نعم كان سعيد!.. او هذا ماكان يبدو عليه بين محيطه.. في حين لم يعتد على الرفض وكانه آلة لتسليم.. عدم التصدي بايامه كان يحقق سلسلة من النجاحات الباهرة لزيادة ذلك الالم.. بين عمق احساسه وفظاعه شعوره.. اراد البحث عن احدهم للخلاص مما هو فيه.. الحب بدأ يغادر فؤاده الصغير المختنق.. حتى تلك المشاعر التي اراد عيشها ليوم كان من الانانيه ان يتمنى لو انه يقضي نهاية اسبوعه سعيد الحال  و راضٍ... كان يغرق ، كان يموت لكن لا احد كان يشعر بانطفاء تلك الروح.. يتهالك وتسقط ركبتيه ليلا.. يجهش ببكاء مرير.. لكن مازال عليه العيش وتجرع المزيد من ذلك الخوف والقلق.. التوتر والانتظار ، مازل يمضي.. وكأن الحياة تقول له.. " لم مازلت تنهض؟" _هيمي هيلر _
2019-12-23 16:05:29
2
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2462
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4998