Lost landscape GPS
(18+)
Ни одно тело не зафиксировано в положении, о котором никто не может знать. До сих пор меня читают спутники. Моя склонность экстраполирована. В горах у меня нет GPS. Я не знаю, куда идти. Есть эти деревья, их листья мерцают, словно маленькие драгоценности, целое ведро. человек больше я закрываю шторы ночью не потому, что я думаю, что другие увидят, что InTurn оставлен там, но поэтому я не вижу отражения, которое является чисто темным. Я ничего не боюсь, о, так как медведь-гражданин делает это место не принадлежащим вам, Незаметно я брожу по тернистое место того, чего я не знаю, этого нет, страха не узнать, не может быть ничего, бля, как это пишется? Я держал тяжелый нефритовый кулон в моей руке, однажды не в этой долине, в другой. на самом деле, мне даже не нужно больше смотреть на землю, я просто должен слушать. Теперь этот горбатый шепот подсказывает мне, как повернуть, как далеко вверх поворот. Нарисовав, как самогон, мы теперь действительно не в порядке. Reen Dark, какого рода ты имеешь в виду? Спасибо, боже, мы думали, что она записала этот голос обоими.
2019-11-13 14:17:38
0
0
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8042
Хрест - навхрест
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1929