For Y
You have abandoned me. Saying it’s time to break up, you have abandoned me. In the mountain and at the seashore, I have abandoned myself. When I splayed myself on the table and spread my legs, I saw the sky through the concrete roof and the air filling up the lungs of flying birds. Before I could count to five, I could no longer see the roof, the sky, and the birds. While dying, I saw my baby and me floating endlessly down the city ditch, down the city ditch and into the womb of bygone days. Since then, when I lie down in this world as in a grave and long for the sky, my baby flies by, trailing fins that look like a tadpole’s tail. You bastard, I’ll kill you by any means. I’ll give birth to you inside me again. When my baby, blown by a strong wind, plunges into the ground, it lives warm in my grave for a few months and then departs for the cold sky-sea again, trailing fins that look like a tadpole’s tail. Oh, son of a bitch, I’ll never forget you!  
2021-01-14 01:17:38
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Enok Mayeny
😉 I told you to bring your dictionary didn't I! But I went off here. Sorry but it a great line.
Відповісти
2021-01-14 01:18:51
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хрест - навхрест
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1930
Кохаю
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7504