Apology
My mind is male. It likes to go into a thing and never come out. I’m sorry about it. It has an elaborate custom of  waking in a new place every morning. By night it goes camping with the simplest amenities, and never makes a mistake. Every fire is started with vigorous success and put out with equal flare. My mind loves to look at a clock and tell it how wrong it must be. Imagine berating a clock! Well, I have. Here, at this very moment, I’ve made a watch so ashamed that it’s holding its little arms still and refusing to tell the truth. My mind argues hotly with the past. It finds every misstep and brings it forward for questioning. It’s beaten the past so soundly it has changed, irrevocably, into the future. Things are looking good. I have an army of  fearful subjects that are ready to carry me anywhere. Tomorrow, I plan to visit the hanging gardens where plants drip all over themselves. I’m sure they can be improved. First, I will awaken to great confusion in a sumptuous room filled with riches. I trust I will have made every suitable arrangement.
2020-10-11 14:30:25
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
JENOVA JACKSON CHASE
Nice.
Відповісти
2020-10-11 15:26:42
1
Enok Mayeny
Відповісти
2020-10-11 18:11:00
1
JENOVA JACKSON CHASE
@Enok Mayeny no problem.
Відповісти
2020-10-11 19:32:23
2
Схожі вірші
Всі
Шукати святе в почуттях
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4392
Кохаю
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7504