У царстві було велике свято. Адже у наступної цариці Єгипту був особливий день. Актах виповнювалося 18 років. В честь цього свята Фараон зізвав усіх царів із синами які жили за межами Єгипту, а також богів на святкування цього визначного свята. Тому цей день у народі називали днем сходження богів. Тому що раніше ні до одної царської особи вони ще не спускалися зі своїх небесних палаців. Боги також привели своїх спадкоємців і спадкоємиць на це свято. У цей визначний день зібралися усі правителі навіть правитель Хетського царства про сина якого складали легенди як і про бойову майстерність так і про його сяючу як місяць у нічному небі красу яку можна було зрівняти тільки із сяючою красою Єгипетського сонця Актах.

Свято почалося ще зранку. Народ вітав іншомовних гостей з усією радістю яка у них була. На зустріч царям та спадкоємцям та королям вийшла уся королівська сім’я Єгипту. Окрім Актах, що справило великий подив на гостей. Фараон та його неповна сім’я були одягнені у шовкові наряди блакитного кольору, що підкреслювали красу золотих прикрас, що носили жінки королівського роду. Та золоті кинджали із знаками королівської сім’ї на коронах чоловіків. Царя та принца.

Розмова почалася із фрази царя Хетського царства:

-Фараон. Владико земель підвладних богові сонця Ра. Ми пройшли тяжкий шлях що б прийти на свято вашої старшої доньки, що є окрасою Єгипту. Але де сама лілія сонця Ра?

Фараон відповів здивовано але водночас стримано і привітно:

-Владико хетських земель та владики інші. За традицією мого народу юна принцеса прийде тільки на початку свята. Як окраса самого бога сонця Ра вона має дотримуватися традицій свого народу та традицій небесного царства. За якими вона з’явиться у світлі самого великого Ра. Котрий уперше за довгі століття від великого злочину спуститься з небес аби привітати мою доньку. Тож дочекайтеся вечора. А поки можете ходити цим містом так само як і у своїх але є умови.

-Які умови?- Запитав спадкоємець хетів.

-Умови прості-Відповів Фараон.- 1) Ви не ображаєте народ Нілу. 2) Ні за яких обставин ви не маєте права підійматися до покоїв принцеси Актах та не дивитися їй у вічі при зустрічі. Але лише до заходу сонця. У вечері ви її побачите і зможете поспілкуватися. Тож очікуємо вас увечері на святі. А поки віддайте свої речі якщо такі є слугам. Вони віднесуть їх у ваші покої.

Фараон та його сім’я попрощалися та пішли по своїм справам у середину палацу. Актах дивилася на це з балкону своєї кімнати і думала: « Чому у свій день народження я не маю права вийти звідси до заходу сонця?» Аж ось у її голові з'явився план. Покоївка наче відчувала і зайшла спитати про настрій Актах.

-Принеси простий одяг та парик- наказала вона покоївці і та слухняно принесла їй речі.

Через декілька хвилин Актах втекла з палацу аби подивитися як живе народ за її відсутності. Вона захоплено гуляла нескінченними торговими вулицями і дивувалася радості народу. Вона настільки захопилася цим дійством, що випадково збила перехожого. Але швидше він збив її аніж вона.

-З вами все добре? -раптом запитав хлопець.

-Так зі мною все добре- Відповіла Актах тримаючись за голову.

Вона випадково зазирнула у його очі які були кольору синього лотосу і раптом втекла. Хлопець здивувався: «Така гарна і дивна але навіть не назвала свого імені. Видно, що вона тутешня.» І попрямував своїм шляхом. Актах нарешті опинилася у своїй кімнаті і впала на ліжко вкрите пелюстками лотоса. Побачивши пелюстку на носі вона раптом згадала того загадкового хлопця у місті. Вона встала і пішла на балкон свої кімнати де випустила пелюстку зі словами: «Знайди його пелюстко й розкажи про нашу дивну зустріч та повідом що б відправив тебе до мене вітром як тебе до нього» і пустила пелюстку по хвилям вітру. Актах не помітила як до неї зайшли сестри і раптом настав вечір. Нарешті вона могла вийти із цієї кімнати не вигадуючи нічого.