Un cher ami
CyberKy
Je suis celui dont vous rêviez la nuit. Si je vous dis mon nom, nous serons amis pour la vie. Je vous donne ce que vous souhaitez, ce que vous aviez toujours rêvé dans votre misérable vie. Je suis votre ami, celui qui restera à vos côtés et connais tous vos secrets. N'ayez peur, mon physique n'est que superficiel, la mocheté d'une âme. La votre fait encore plus peur. Signez. Je vous souhaiterez une vie talentueuse. J'ai omis un détail, et il sera fatal. Votre prix et celui de votre vie. Pour me faire pardonner, je vous offrirai un allé simple... N'oubliez pas, votre cher ami... SOURIEZ, LE MONDE VOUS REGARDE.
2020-11-11 16:22:17
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
KanekoChii_
C'est à la fois beau et effrayant !
Відповісти
2020-11-11 19:40:40
1
CyberKy
@KanekoChii_ Merci beaucoup*^* ❤❤❤
Відповісти
2020-11-11 23:42:18
1
Інші вірші поета
Le messager Comment faire, ou plutôt comment être La musicienne Le marchand vagabond
Інші поети
Ledi_Alina03
@Ledi_Alina03
Роман Тихий
@volodimir_romanenko
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10920
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3323