Наодинці
Cristina Zemba
Наодинці з собою, без метушні. Запах трав, свіжий вітер, безкраї поля. Тут немає нічого, що належить мені, Але все, що тут є, - це я. © Cristina Zemba
2020-11-26 22:25:38
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
➒ ➊ ➊
В десятку.
Відповісти
2020-11-30 09:31:44
1
Cristina Zemba
@➒ ➊ ➊ Щиро дякую за відгук🤗 Для мене це важливо!
Відповісти
2020-11-30 10:12:27
Подобається
Інші вірші поета
ТИ ВІЛЬНА! Для тата Я - жінка Журавлі
Інші поети
Nastia
@nastia_28_love
EvGor
@EvGor
Схожі вірші
Всі
ثورة تطور -
يويشي
يا رفاق البرنامج بالأصل باللغه الروسيه لأن من الواضح ان مطوره روسي انا الحين بتوجه للحساب الرئيسي بالبرنامج و اطلب منهم يسوون سفراء و بعض التعديلات و اذا ردوا علي اعطيكم اسم الحساب تروحون تطلبون منهم بعد، ممكن يسمعون لنا لأننا كثار البرنامج لا يدعم التعليقات بين الفقرات التصويت يكون عالروايه كلها اظن ؟ و اتوقع باقي التفاصيل بسيطه بالنسبه للواتباد عطوني كم ساعه اخلص واجبات المنزل اللي علي و برجع منها كثير ايمن كلب ذا مارح يخليني اترك البرنامج و ينتصر هو، زائد ان كثار قالولي كلام خلاني احس بالذنب و منكم اللي قفل حسابه و هالشي حزني جداً اهم شي اني فضحت السفراء و ايمن عشان الكل يعرف حقيقتهم 😂💕
99
44
5277
Полум'я життя
Лія Антонова
Взлетить жарптицею в небо, Серед зірок замерцає... Якщо душа палає, Плумья у серці не згасає. Якщо здається що гасне, Треба жити ще краще. Полум'ям не можна у порох перетворити, Полум'ям цим можно лише душу зігріти. Можна ще краще палати, В очах вогонь віддавати. Полум'я твоє нізащо не погасне якщо є мрія, Любов та віра.
46
13
2209