Will U Wait
كان وحيداً كالعادة فهو قد بدأ بالجلوس وحيداُ منذ سنتين تقريباُ بعد انتهاء صداقته مع جيمين لاحظ وقوف احداً ما بجانبه لذلك رفع بصره و وجدها سويون " هل يمكنني الجلوس معك؟... فكما تري لا يوجد اماكن اخري شاغرة " نظر لها بهدوء قبل ان يسمح لها بالجلوس معه، اتخذت لها مقعداً امامه و بدأت بتناول طعامها بهدوء شعر جونغكوك بالتوتر قليلاً و لكنه شعر بجزء بسيط من عدم الارتياح لوجود احداً يشاطره مقعده الذي جلس فيه وحيداً لمدة سنتين متتاليتين اختلس النظر اليها لجزء من الثانية و وجدها تلعب بكرات اللحم بواسطه ملعقتها " الا تشعرين بالجوع؟ " سأل و هو يشعر بالتوتر الشديد فتلك المرة الاولي له التي يقوم بطرح موضوع للتحدث حوله " هااه... لا ليس كذلك و لكني لا احب اللحم انا افضل الخضروات " " هل انتِ نباتية؟ " رفعت مقلتيها نحوه و هي تدحرج رأسها يميناً و يساراً نافية " كلا لستُ نباتية و لكن اذا وُجد الدجاج و اللحم فانا اختار الدجاج " اومأ لها بهدوء مع ابتسامه حاول بقدر الامكان بإخفائها و ها هي اول معلومه قد اكتسبها عن شخصاً ما،
2020-08-15 03:24:49
5
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Monia Zanata
@يُـــم يُـــم بس البطلة بتاعه الرواية زيي مش بتحب اللحمة بتفضل الفراخ 😂
Відповісти
2020-08-29 21:32:08
1
يُـــم يُـــم
@Monia Zanata ادام البطلة زيك تبقى قمر و أنا بحبها 😭💞💞💞✨
Відповісти
2020-08-29 21:32:58
1
Monia Zanata
@يُـــم يُـــم نهار اسود ع الاحراج 🙈
Відповісти
2020-08-29 21:33:23
1
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4517
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2723