"Відлюдник"
Ой Красуня ви моя!
Залиштесь,чи вам огидна персона вже моя?
Надворі сніг та вітер,погода не для вас..
Потрібно вже лишатись,не гаяти цей час?
Ви що я не така!-промовила вона
Я ціну собі знаю, і ви мене не зацікавили ніяк..
-Пробачте о міледі, у мене є вино,зігріємось ми з вами під ковдрою разом!
-Ця пропозиція мені вже до вподоби, але якщо рука вже ваша буде приставати, себе тримати я не зможу..
Втечу від вашої я хати!-промовила дівчина і грукнула дверима.
-Ви що в образі? Я просто живу сам..
Не дуже часто бачу я дівчат, тим паче в цих краях.
-Я не в образі.. Але тримайте ви себе в руках, мені ваша компанія навіює страх..-промовила дівчина присівши на дрова.
-Ви не хвилюйтесь, вино я вже налив, ми вип'ємо по келиху і знайдемо спільну мову.
Невже мене боятися потрібно?
Я в цих краях повірте невипадковий!
Вино вже лилось та дівчина п'яніла,сама спокуси вже захотіла.
-Міледі тримайте ви себе в руках!
Вино у голову дає, не знімайте ви халат..
Та було пізно зняла вона вже все..
Та як-хижачка накинулась на нього!
Той вечір він забути вже ніяк не зможе..
Вона єдина тим теплом зігріла, відлюдника старого.
І ось на ранок..
Не було і сліду від дівчини!
-Напевно пішла вона у ліс, піду і я вже по ліщину..-подумав він.
Зайшовши в ліс, побачив він її.
-Дякую вам за вечір, ви дуже милі вчора були!
-Гей діду знову за своє! Знову з нею розмовляєш?
Не пий ти те вино, дурнішим ти вже станеш!
-промовив голос позаду нього засмучено зітхавши.
-Ти бачиш цю красуню! Вона вчора у мене ночувала, запам'ятав цей день я назавжди!
-Ех діду засмученим ти будеш..
Ти втратив жінку свою вже багато років тому.
Але цю першу зустріч все крутиш в голові своїй щороку..-промовив той мисливець що знає діда вже багато років..
-Коли вип'єш вина так бачиш цю картину..
Ту незнайомку яка блукала в холодну зиму..
У лісі якому все засипане снігом.
Залиштесь,чи вам огидна персона вже моя?
Надворі сніг та вітер,погода не для вас..
Потрібно вже лишатись,не гаяти цей час?
Ви що я не така!-промовила вона
Я ціну собі знаю, і ви мене не зацікавили ніяк..
-Пробачте о міледі, у мене є вино,зігріємось ми з вами під ковдрою разом!
-Ця пропозиція мені вже до вподоби, але якщо рука вже ваша буде приставати, себе тримати я не зможу..
Втечу від вашої я хати!-промовила дівчина і грукнула дверима.
-Ви що в образі? Я просто живу сам..
Не дуже часто бачу я дівчат, тим паче в цих краях.
-Я не в образі.. Але тримайте ви себе в руках, мені ваша компанія навіює страх..-промовила дівчина присівши на дрова.
-Ви не хвилюйтесь, вино я вже налив, ми вип'ємо по келиху і знайдемо спільну мову.
Невже мене боятися потрібно?
Я в цих краях повірте невипадковий!
Вино вже лилось та дівчина п'яніла,сама спокуси вже захотіла.
-Міледі тримайте ви себе в руках!
Вино у голову дає, не знімайте ви халат..
Та було пізно зняла вона вже все..
Та як-хижачка накинулась на нього!
Той вечір він забути вже ніяк не зможе..
Вона єдина тим теплом зігріла, відлюдника старого.
І ось на ранок..
Не було і сліду від дівчини!
-Напевно пішла вона у ліс, піду і я вже по ліщину..-подумав він.
Зайшовши в ліс, побачив він її.
-Дякую вам за вечір, ви дуже милі вчора були!
-Гей діду знову за своє! Знову з нею розмовляєш?
Не пий ти те вино, дурнішим ти вже станеш!
-промовив голос позаду нього засмучено зітхавши.
-Ти бачиш цю красуню! Вона вчора у мене ночувала, запам'ятав цей день я назавжди!
-Ех діду засмученим ти будеш..
Ти втратив жінку свою вже багато років тому.
Але цю першу зустріч все крутиш в голові своїй щороку..-промовив той мисливець що знає діда вже багато років..
-Коли вип'єш вина так бачиш цю картину..
Ту незнайомку яка блукала в холодну зиму..
У лісі якому все засипане снігом.
Коментарі