Крила
Керол
Я стерла свої крила об тебе, Летіла у небо з вибухом мрій. Тепер я мовчу і не знаю де небо, Лиш згадую спокій, що був там, у нім. Скільки хотіла я здатись, Стільки й зупинялись мої дні. Я втомилась не літати, Тепер порожнеча в моїй голові. Чи народжуся я з попелу знову? Чи можливо буду як сніг? Летіти б мені угору, Не бачити власних снів. Я стерла свої крила об тебе, Бігла крос за тобою. Я втомилась жевріти В пустоті, аби здаватись живою. Втомилась в іншій реальності жити, Втекти б мені в небо прозоре, як лід. Я завжди тебе безмежно любила, Безперервно присвячуючи тобі вірші. 13.07.2023.
2023-07-14 07:09:31
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Роузі Рей
Привіт)Вірш чудовий!Ти так виразно висловила його,я в захваті!❤️Бажаю натхнення
Відповісти
2023-07-24 12:53:46
1
Керол
@Роузі Рей Моїм натхненням стають мої читачі
Відповісти
2023-07-24 13:07:05
1
Інші вірші поета
Забуті мрії у темряві кохання Між пеклом та раєм Наказ Подарунок
Інші поети
Moi
@Moi_2000
Anna Sparrows
@birdwithword
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8043
Хрест - навхрест
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1932