Крила
Я стерла свої крила об тебе, Летіла у небо з вибухом мрій. Тепер я мовчу і не знаю де небо, Лиш згадую спокій, що був там, у нім. Скільки хотіла я здатись, Стільки й зупинялись мої дні. Я втомилась не літати, Тепер порожнеча в моїй голові. Чи народжуся я з попелу знову? Чи можливо буду як сніг? Летіти б мені угору, Не бачити власних снів. Я стерла свої крила об тебе, Бігла крос за тобою. Я втомилась жевріти В пустоті, аби здаватись живою. Втомилась в іншій реальності жити, Втекти б мені в небо прозоре, як лід. Я завжди тебе безмежно любила, Безперервно присвячуючи тобі вірші. 13.07.2023.
2023-07-14 07:09:31
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Роузі Рей
Привіт)Вірш чудовий!Ти так виразно висловила його,я в захваті!❤️Бажаю натхнення
Відповісти
2023-07-24 12:53:46
1
Керол
@Роузі Рей Моїм натхненням стають мої читачі
Відповісти
2023-07-24 13:07:05
1
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8446
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4903