Дай назву цьому віршу сам
Обожнюєм ріки й озера, Але ненавидим мокрі тіла. Купаємось у воді сольоній, Але присмак сліз—гіркота. Обожнюєм зорі на темній тканині, Але ненавидим веснянки на своєму обличчі. А родимки чи пігментація— Це власноруч покинута станція. Обожнюєм струмки, Що стікають із гір. Блакитні водоспади, Ріки, схожі на змій. Але ненавидим вени на своїх руках, Їх так просто пустити по смертельних ножах. Обожнюєм білих баранців на морі, Як вони пестять наші плечі. Але ненавидим хвилі веселкові На своєму тендітному волоссі. Ми в захваті від силуетів та ходи на журналах, Обкладинка наша не найвищий пілотаж. Ми ненавидим власні риси в очах, Адже простіше зробити фейковий монтаж. 🐾🐾Цей вірш я присвячую людям, які не бачать красу в собі, не цінують її унікальність та хочуть змінити свою особливість, аби виглядати чи здаватися привабливими.🐾🐾
2023-08-13 12:04:51
5
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3601
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1353