Danger
Leafy
Cric ; crac ; croc ; dans un jardin noir Où ne dormait aucun loir, Assommées par la beauté De ce paysage argenté Des personnes de tout pays, S'en rappelleraient toute leur vie : Une montagne cendrée Aucun signe de rosée Mais soudain jaillit Un feu jauni La panique, la peur On comprend pourquoi aucune fleur Ne puisse vivre là où la lave coule Sans un bruit ni roucoul Plus rien que la fuite Et puis pschhhhuite La fin ! Enfin ! Partir ! Fuir !
2020-10-13 14:15:41
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Leafy
Oh merci ! (Désolée je sais pas pourquoi mais je n'ai pas eu ta notification 😕)
Відповісти
2020-11-19 21:59:05
Подобається
Інші категорії
Радісні вірші Історичні Для дітей Пейзажні Любовні Подійні
Інші поети
Редан Марво
@andrey_mayorov
John Sarah
@Watiri
Ruslana
@rock_ksolana
Схожі вірші
Всі
Хрест - навхрест
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1930
Шукати святе в почуттях
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4392