Думки
Думки лізуть у голову мені,
Бо думаю про тебе я весь час.
Чому не повернулись твої очі
У мою сторону а у її?
Чому усе що пережили разом,
Не манить тебе до мене.
Повсякчас ти дивишся на неї,
А я з надією плекаю час.
І що? І що мені із того друже?
Як зачарувала цінша вже тебе.
І що недоля вже тепер?
Але забути я тебе повинна...
І як забути очі ті тепер,
І як забути ті вуста гарячі,
Що так мене манили.
Повсякчас твій глос мене будить,
Із сну солодкого про нас.
Й слова твої колючі,
В реальність від обману вчасно пробудять.
Не зможеш покохати ти мене,
Як покохала я тебе,
Й слова образливі все кроять,
Кроять рану глибше.
Бо не потрібна я тобі,
Але потрібен ти мені.
Це неземна така вже друже кара.
Яка б ця істина вже не земна була.
2019-06-29 18:50:27
1
0