Нічне марення моє
Мені ворожка нагадала піки даму... А я про тебе думати не перестав... Візміть хоч душу мóю під заставу! В твоїх обіймах (лиш прошу) ви обалаштуйте браму, Яку із втрачених надій, сам чорт кував. І буду реготати над старою безугаву. Ти ж знаєш, ну не мав я звички нарікать на рок. Ми це проходили - тебе вже забував я! Подумала, що, дивлячись, тебе! - сприймаю за забаву, А я тоді замало у безодню не зробив останній крок. Ти пам'ятай, життя для мене все - безкрів'я, Якщо захочеш,раптом, усміх свій забрать... Так знай, ридатиме страженно на іконі тій, пророк, І затрясеться гулом все наше надгір'я. Бо нам з тобою долю вибирать кісток! Бо нам з тобою руйнувать безвір'я! Бо нам з тобою разом линуть до зірок! Душа моя, лиш із тобою я повірю. Благаю... на волосся - одягни вінок... Кохаю. Чую. Мила!.. Я ж увесь горю! А, ні... Потроху... Тихо... Тлію... 17.01.2023
2024-07-02 17:16:24
1
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Н Ф
Надзвичайно чуттєво
Відповісти
2024-07-04 06:37:45
1
Benedict W. Øcland
@Н Ф дякую, що відчули
Відповісти
2024-07-05 19:01:42
1
Н Ф
@Benedict W. Øcland Ви доклали зусиль для цього)
Відповісти
2024-07-05 19:17:02
1
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1372
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3828