Вірші
Невимовний біль
А серце плаче, ниє
Сніжинки боляче врізалися в лице
На думці, зараз, лиш одне:
''Чому я заслужила це?''
Колись ми друзями були,
Сміялись разом ми, раділи...
Та лиш одного не знав ти,
Що вже давно тебе я полюбила.
Знала що це не взаємно...
Тому далеко в серці заховала.
І все терпіла, думала, ''переживу''...
Все було добре... і далі ми дружили
Не знаю як, але дізнався ти,
І лише почула я ''пробач...''
Одна сльоза... тепер вже дві...
І я біжу, не відчуваю і землі я під ногами.
Уперше дізналась про цей біль,
І на серці глибочезну рану...
Та нічого...
Давно була до цього я готова.
Тому коли зустрілись знову ми... Сказала просто: ''та я пожартувала)''
І усмішка сховала сльози й біль,
І заприсяглась відтоді я собі...
Що більш любить не зможу.
3
0
631
Я воїн!
Птахи чудово співають,
Все цвіте навкруги,
Цього не забуваю, але куди мені далі іти,
Я чую лиш голос свободи,
Що веде мене лиш уперед,
Я вірю лиш в правди гомін,
Але куди він мене приведе?
Я не знаю хто я у світі,
Ким являюся я?
Та знаю я точно,
Я, воїн!
Що вірно крокую вперед!
Страх мені не зашкодить,
Не зачепить мене за живе,
Та позбутись його я не можу,
Лиш заховати від друзів своїх,
Я повинна бути сильною,
Щоб захистити їх!
5
0
534
