Видалити публікацію?
Ангеліна Пилипенко
2021-08-17 19:07:01
Для Нього - з Попелюшки в принцесу, або що воно таке - Фанатизм і з чим його їдять
Думки вголос, Особисте
Жила-була дівчинка, років так 13 від роду. Ніби все в житті було в неї добре, однак часом бракувало чогось в житті. Проблеми з однокласниками, які, звісно, спровокувала вона сама - але визнавати цього не хотіла, така от маленька самовпевнена нахаба. Ну і гризло її душу невзаємне кохання - вона бачила його щодня в школі: він був добрий, веселий, чарівливий, та мав один істотний недолік - не кохав. ... Того вечора вона випадково почула пісню, що уже понад півроку слухала на радіо і відчайдушно намагалася здогадатися, хто ж її виконує - аж ба, на новорічному концерті знайшла нарешті ключ до розгадки. Уже за якихось три тижні усі пісні цього співака були завантажені в її плеєр. Вона так і не могла дати точного визначення, чим він її тоді привабив. Зрештою, до того у неї вже був кумир, і вона гадала, що нікого не зможе любити так сильно, як ту жінку. Але таке вже воно життя - мінливе й непередбачуване. Він справляв враження ідеального чоловіка. Мужній, статний, упевнений в собі, обдарований вокаліст, привабливий зовнішньо... а ще поведінкою, тембром голосу та рисами обличчя так невловимо схожий на Нього. Якось вона спитала: - То він справді тобі подобається? - Ще б пак, у нього дуже класні пісні. Якби ж хто тільки знав, що в ту мить її серце здригнулося від щастя! Він став промінчиком світла у її тяжкий рік - спершу все зіпсував переїзд до нового міста і тяжке звикання до нової школи, потім - факт сприйняття того, що коханий відвернувся назавжди, а тут ще й зрада подруги дитинства; і ці два факти укорінили в ній глибоку неприязнь до знаку Козеріг. Ні, вона геть не була упереджена і вважала, що дату народження вибрати не можна. Однак вона щиро не могла збагнути, чом їй вічно не щастить з людьми цього знаку. Його пісні допомагали їй жити. Вона дивилася на нього, на те, як легко він крокує по життю, і маючи такий орієнтир, щодень ставала впевненішою в собі - із сірої мишки вона поступово перетворювалася на сильну жінку, як би важко їй це не давалося. Проте фанатизм давав все ж про себе знати. Часто-густо вона переглядала його світлини з фанами і бісилася: "Чим я гірша за них? Чому я не маю права бодай доторкнутися до нього?!" У гонитві за цим вона витратила довгих чотири роки. Вона перестала спати, значно знизилася її успішність в школі. Щось явно було не так. Вона відчувала, що чаша її емоцій почала заповнюватися, і мала гостру потребу їх виплеснути. Їй був потрібен друг - такий самий палкий фанат, з яким вона могла би ділитися своєю пристрастю. Зрештою, за якийсь рік вона знайшла подругу, що замінила їй ту, втрачену. Саме її підтримка і добрі поради стали їй опорою протягом наступних днів. Однак вона не була зовсім аж фанатом без гальм. Іноді вона спостерігала за деякими членами фан-клубу і жахалася: хтось заради своєї мрії робив неприпустимі речі - люди розлучалися зі своїми половинками, залишали роботу, ставали дедалі злішими, агресивнішими.... невже і вона хоче бути такою самою? Ні. Зрештою, в її голові мозок, а не тирса, і вона знає, як зупинитися вчасно. Чи шкодує вона, що видалила зі свого життя ту, що постійно кидала їй жарти про нього не досить пристойного характеру? Точно ні. Вона би не хотіла спілкуватися з людьми, які демонструють неповагу до її смаків. Ця людина точно би не змінилася, а вона тим часом би гірко страждала. Вона повністю втягнулася в фанатське життя. У неї почали з'являтися друзі - і хоч всі вони були з різних міст, проте вона відчувала, що точно їм небайдужа, хай як далеко вони б від неї не були. Щоправда, одного разу карта ледь не лягла для неї фатально - то були дні, коли вона хотіла познайомитися з двома так само палкими прихильницями - і причому обидві вони були з її рідних міст: одна з Хмельницького (ще й з її школи!), а друга з Києва, відповідно. Ну чим не ідеальний варіант, аби разом відвідувати концерти? Однак в обох випадках вона лишилася з розбити и ночвами - і якщо з однією все минуло більш-менш пристойно ("Пробач, я поки не шукаю нових знайомств"), то в другому випадку відповідь виявилася доволі хамською. З чого вона зробила висновок: не варто витрачати життя на тих, кому ти не потрібна. Цінуй те, що маєш, інакше втратиш його рано чи пізно. А потім вона нарешті зустріла його... він виявився навіть кращим, ніж вона уявляла! Такий добрий, з відмінним почуттям гумору, та ще й добре знає, як поводитися з жінками... Коли вона обіймала його, то від щастя ледь не плакала - нарешті її мрія здійснилася! Та потім щось пішло по скісній. Його стало значно менше з'являтися в її сторіз. Вона перестала відповідати на коментарі хейтерів - зрештою, вона бачила його вживу і тепер може дати точне визначення його характеру, то чи ж поміняється в ньому щось від того, що якийсь там черговий "повелитель дивану" напише у Фейсбуці? Ніскілечки. Просто душа тієї людини трішки потьмяніє. Чи перестане вона бути фанатом? Певно що ні. Чи припинить походи на концерти? Аж ніяк. Просто тепер її манія сягнула своєї точки вигорання і перейшла на більш адекватний рівень сприйняття. Адже вона сама в дитинстві зачитувалася творами Джоанни Роулінг і Олександра Волкова, збирала журнали про добрих чарівниць та казкових принцес і з нетерпінням чекала на вихід кожної серії "Ранеток" та "Татових дочок". В принципі, ці захоплення нікуди не ділись з її життя, та тепер вони були не центром Всесвіту, а просто улюбленим видом дозвілля. Так сталося і цього разу. І вона більше не висловлюватиме своє "фе" стосовно хлопців лише тому, що їм ой як далеко до її Омріяного Божества. Зрештою, він уже давно щасливий в своєму особистому житті. Чи не пора бути щасливою і їй? Вона стала повнолітньою. Виросла. Перегорнула сторінку. Що ж буде далі - знає лише доля.
2
2
43
Коментарі
Ангеліна Пилипенко
ну, як я писала вже, в мене завжди була схильність до сильних маній - то колись було, що я всесвітом Поттеріани сильно захоплювалася,то Ранеток з запоєм дивилася, та купа, власне, всього. Але прямо ось такого сильного фанатизму не було ніколи. Я навіть зараз не можу дати пояснення, чого так вийшло. Пам'ятаю, у 8-му класі я так марила тим, щоб потрапити на концерт, що поклала великий болт на навчання і в результаті річний бал вийшов не дуже... або коли я записалася на зйомки Ікс-Фактору, а в мене в той день піднялася температура, і в результаті після поїздочки я дуже сильно захворіла... Ну, з одного боку, тут є з чого посміятися, а з іншого - це реально має не дуже здоровий вигляд. Але добре, що я нарешті зуміла поставити себе на місце, хоч на це і пішло реально багато часу.
Відповісти
2021-08-18 10:36:50
Подобається
Ангеліна Пилипенко
😊 Якщо відверто, то мене завжди дивувало, що зграя тих, хто абсолютно ніяких досягнень в житті не зробив, а тільки й може, що сидіти на дивані і строчити коментарі, критикують того, хто в усій Україні збирає стадіони - ну заради Бога, піди і досягни такої слави, забери рекордну кількість нагород, і вже потім давай свої нікому не потрібні поради... хоча нещодавно я вирішила, що звертати уваги на таких людей нема сенсу. Зрештою, мені теж писали, що і вірші в мене так собі, і голосу для співів немає - і хіба мої здібності стали від цього гіршими? Певно що ні. Просто людина, яку я навіть не знаю, вирішила для чогось викинути свою енергію, аби лишень мене образити🤷‍♀️
Відповісти
2021-08-18 11:27:07
Подобається